го, грізного ушкала, уступити перед сею утлою, хисткою дівчиною.
Коні спинилися перед хатою. На порозі появився Запорожець:
— Усе готове, батьку отамане, мій жде не діждеться, а бачу, що й горлиця прилинула до гніздечка.
— Як силою прилинула, так добровіль і полине, — майже скрикнула дівчина; користаючи з цього, що кінь з якого зсів отаман, стояв під рукою, вплигнула на нього наче пташка, підхопила поводи лівою рукою і повернула коня у степ. Скочив за нею отаман мов розлютований вовк і хопив за стремя рукою. Тільки дівчина вихопила з сідла пістолю і стрельнула в отамана. Шарпнув кінь, переляканий блиском, нето б згинув козак неславно, а так пробила куля руку отамана і рука повисла безсило.
— От бісова дівчина! — простогнав отаман. — Ану за нею! — і кинувся до другого коня. В ту ж хвилину почулася з степу тупітня. Се вертали козаки, що слідкували за отаманом. Поміж ними їхала Наталя. Східне небо почало прояснюватися і отаман помітив, що обличчє дівчини не було ні дрібки затрівожене. Привитав її, наче б уперве побачив:
— А, ось і молода! А нумо братці, отаман прохає вас на свідків до вінчання!
Всі позсідали з коний і пішли в кімнату. Козаки справилися добре: не тільки батюшку привезли а захопили теж дяка з усім потрібним прибором. Кімнату прикрасили килимами та турецькими парчами, один стіл прикрасили як вівтар, уже навіть і старенького та плохого