Сторінка:Хиба ревуть воли, јак јасла повні? Роман з народнього житьтьа П. Мирного та І. Білика (1880).pdf/116

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 108 —

Треба подумати, — чим ту јурбу голодних ротів нагодувати; треба ж јіх і зодьагти чимсь... А своја сімја? Три дочки — јак голубочки!! Простому чоловікові треба розумом роскинути, шчоб дочці скриньу придбати. А шчо ж то за дума морочила генеральшину голову, шчо б надбати аж трьом генеральським дочкам? Та чи одна в матері думка! Не держати ж дочок на висадки: треба ј про зьатів подумати. Дівчата — не розсада, шчо б јіх ховати геть од світу. Дівчатам треба світу, — багато світу... Треба, шчо б јіх побачили; треба, шчо б і вони бачили... Треба, шчо б було чим згадати молодиј дівоцькиј вік!

Заклекотав генеральськиј палац... Музика, аж струни рве, — граје; у вікнах світла-світла: — здалека здајетьсьа: горить у середині палац! Саме великиј најізд... Ціле чорне подвірја каретами, кальасками та повозками заставлено; під каретами, позасвічувавши лихтарі, грајуть кучері в хвильки, у трилисника, або в джкгута; у стані хрумајуть коні смашне степове сіно.

А в горницьах гостеј — нігде просунутись! Најіхали з Гетьманського гусари; завернув стариј Кривинськиј з цілоју меткоју старих дочок; не забула ј Шведчиха — і вона тут, з својеју дочкоју кралеју; а коло нејі вертитьсьа сотниченко Сајенко, — молодиј, чорньавиј, веселиј, танцьуристиј; тут же ј гетьманського колись полковника Крьажа — син Павло — похожаје з сином полковника Кармазином, шчо пријіхав на бенькет з молодоју жінкоју аж з самого Ромна... Не тільки з Гетьманського, најіздили иноді до генеральші гості і з сусідніх повітів.

Генеральша — привітна хозьајка-хлібосолка. Кожному скаже ласкаве слово; до одного обернетьсьа з усміхом; до другого — з повагоју: кожному годить; коло кожного ходить... Гостьам — привільльа! Хто в карти граје; хто дивитьсьа; инчі балакајуть то се, то те; там зібралась купка — росказује, јакі тепер ледацьуги крепаки поро-