Сторінка:Хиба ревуть воли, јак јасла повні? Роман з народнього житьтьа П. Мирного та І. Білика (1880).pdf/134

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 126 —

перельакалисьа. Давај матки плести; ну, запинати вікна ј двері, шчо б не персьа мороз у хату... Одначе ј зімоју — не сидньа, згорнувши руки. Жінкам — своје діло, чоловікам — теж своје. У хаті — Мотрьа обід або вечерьу варить, дітеј пантрује ј годује; а в вечері, при каганьці, прьаде кужіль, або шчо голкоју шије; на дворі — ходить коло корови: напуваје јіјі ситним піјлом, з висівками або мньакиноју; рано ј вечір — дојіть. Іван — коло худоби порајетьсьа: скотові ј вівцьам підкладаје в јасла просьанојі або гречанојі соломи, двічі на день до водопоју гонить, сам вичишчаје двічі на тиждень загороду... Нема роботи більа товару, — лаштује під повіткоју шчо потрібніше до весньанојі справи. А в вечері — плете рукавиці, бавитьсьа з дітками, — шуткује, учить молитись, спати јіх ложить, або сам лежить на печі в низ черевом — паритьсьа.

А в недільу, або в свьато, Іван з Мотреју підуть до церкви; иноді, јак не дуже холодно, позабирајуть і хлопців з собоју. Пријшовши з церкви, обідајуть ласіше, ніж у будень; післьа обіду — спочивок. Спочивши трохи, коли годинка, підуть вони куди-небудь до сусід у гостину, або ж у себе гостеј пријмајуть. А в вечері — треба Јванові коло худібки поратись, — треба јіјі напувати, на ніч паші підкладати; Мотрі — вечерьу варити, діток спати ложити...

Так — і зіма мине; на весну красне сонце заграје... І знову в поле, та в поле... знову торішньа робота... знову торішні клопоти. Та так не один, не два роки: так ціле житьтьа, цілиј вік... Робиш, шчо-б було јісти; јіси, шчо б здужав робити. Отака-то весела хліборобська дольа!...

Оже хто до нејі призвичајівсьа, тому вона здајетьсьа веселоју ј красноју... Наші хутори, села, а часом і повітові городи, обложившись родьучими польами та ланами, другојі долі не знајуть. А про те — живуть цілі довгі-предовгі віки, копајутьсьа в ситніј землі, — мов по-