— тне; пјані чоловіки трохи на головах не ходьать, та вибивајуть гоцака коло молодиць; а ті ј собі — дивльатьсьа-дивльатьсьа, — то це одну ј візьме нетерпльача — ј пішла дрібненько бічком, бічком, не мов пливе по воді; а јака з пьаніших схопитьсьа за запаску, підніме јіјі трохи — та — гај-гај по хаті, јак шуліка за курчатами… Сміх, регіт, крик… А Чіпка знај до жида: давај те! подавај друге! неси трете! Лушньа у танцьах, јак не перерветьсьа, музику перетанцьовује; Пацьук на јазиці, јак на балабајці, вибиваје; один тільки Матньа, роздутиј, червониј, јак жар, з сонними, пјаними очима, сидить у кутку, куньаје: оце прокинетьсьа, випье, зареве, јак бугај, на всьу хату, та ј знову притихне — куньаје… Гульньа розвернуласьа на всі боки. Забули про свьато, забули про бога, забули про домівку. З ранку до вечора, з вечора до ранку одно пьуть та гульајуть. Жінки, не бачивши третіј день чоловіків у вічі, підньали такиј галас, не мов на село најшла кара божа, або пожежа половину села випалила.
— Оце, напасть господньа! оце — лихо несподіване! желіпали вони. — Такого шче з роду-віку ніколи не було!… Бог дав свьато — в церков піти, богу помолитись, а він у шинку молитвује! Бог дав свьато, шчо б дома з дітьми та з жінкоју льубо-тихо провести; а він у шинку з пјаницьами та волоцьугами гульаје! Треба хоч до батьушки піти, шчо б јаку покуту наложив на розпјаницьу з пјаниць.
Де јакі таки зньались, пішли — не до батьушки, а до матушки жалітисьа. Матушка почастувала јіх горілкоју ј обіцьала росказати, јак устане, батьушці. Молодиці вернулись до-дому; а чоловіків усе таки нема… Вони шче заполонили в ту гушчу ј дьака. Дьак цеј стариј уже був, — у піст бувало „алилујі“ не виведе, такиј стариј. А вхопивши чарку та другу тијејі живиці-дурниці, ј він побадьорнішав трохи. Де та ј сила взьаласьа, міць прибула! Співаје з молодицьами так тон-
