Сторінка:Хиба ревуть воли, јак јасла повні? Роман з народнього житьтьа П. Мирного та І. Білика (1880).pdf/302

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 294 —

Радіје Мотрьа; хвалитьсьа льудім, — не нахвалитьсьа својім сином.

— От, дурів-дурів, — та таки ј збіг на своју стежку! — Тепер јого лихиј не візьме! піде собі жити… Шкода тільки, шчо не женитьсьа… чого доброго розволочитьсьа, розледачіје!

Так казали льуде! І вже не одна стара мати, мајучи дочку на порі, нишком собі думаје иноді про Чіпку, а зустріне, — вітаје гаразденько. Не одна ј дівчина зачіпаје јого својіми льубими жартами. Та глухиј і німиј Чіпка, јак до вітаньньа матінки, так і до жартів доньки. У јого шчось инче на умі, друге на серці. Иноді серед роботи, зложивши руки, він задумајетьсьа-загадајетьсьа… „Ну, шчо з того?“ забувшись, спитаје сам себе, — та мов перельакавшись свого голосу, знову за роботу…

Тим часом усьачина в них прибуваје та прибуваје… Минули ј жнива. На дворі осіньньу пахне. Стало льудім вільніше.

Упјать підньалась колотнеча… З крепаків правили викупні. Крепаки не хотіли платити. Давај јіх худібчину цінувати та спродувати. Купив Чіпка в одного корову; хотів шче коньа завести,— та не знајшов до вподоби…

Јаке житьтьа, таке ј товариство. Зажив тепер Чіпка з Грицьком душа в душу. У двох часом на роботу јдуть, у двох ј до дому вертајутьсьа. — Під недільу — або Чіпка в Грицька з матірју, або Грицько в Чіпки з Христеју. Забув Грицько ј про тој віхоть, шчо Чіпка був кинув… Та чи до того тепер Христі, коли в нејі мала дитинка на руках?…

Христьа вподобала Мотрьу. — Вона така добра, така добра, јак рідна мати! — хвалитьсьа чоловікові. І часто Христьа, під свьато приходить до Мотрі побалакати, розважитись. Мотрьа ј собі навідувала не врьади-годи Христьу. Јак же тіј треба було на цілиј день виходити на роботу з дому, Мотрьа догльадала јіјі сина Василька.

— Чому ви, матусьу, свого Чіпки не ожените? — раз запитала Христьа Мотрі.