Вони ж тебе й визволя́ли
В ка́верзах моско́вських.
А як ги́нуть під Хоти́ном
Му́сив, па́не Ля́ше,
Ви́везло тебе́ з напа́сти
Сла́вне ві́йсько на́ше.
Чи міні́ ж та поступа́тись
По́лем тобі й мо́рем,
Щоб уку́пі панува́ти
Попола́м из го́рем?
Ні, пану́й оди́н, спода́рю,
Я ж мужикува́ти
Бу́ду з рі́дною семие́ю
У низе́нькій ха́ті.
И ніко́му не вклоню́ся
За свій хліб у но́ги;
А коли́ біда́ прити́сне, —
Га́йда за Поро́ги!
Лях.
За Поро́ги? ва́ра, хло́пе,
Ва́ра, Ха́ме кля́тий!
Не діжде́ш уже́ на По́льщу
Ту́рка підійма́ти!
За твою́ хижа́цьку вда́чу,
За твое́ завзя́ттє,
