Але я те помину і вдоволю ся мовчанкою, нехай не видаєть ся, що в цій державі такий нелюдський проступок взагалї поповнено, або не покарано. Поминаю розору твоїх маєтностий, яких повний занепад відчуєш на собі найближчих Ідів[1]; приходжу до того, що не торкаєть ся твоїх особистих соромних промахів, анї твоїх хатнїх клопотів та гидоти, але цїлости держави, життя та гаразду нас усїх.
15. Невже тобі, Катилїно, може бути миле се проміннє сонця або повітрє сього неба, коли знаєш, що між цими нема нїкого, кому не було б відомо, як ти останнього грудня за конзулїв Лєпіда й Тулля явив ся на площі виборчого віча із запоясником? як приготовив ватагу, щоб вирізати конзулів та державників? як твою злочинну скаженість повернула в нївець не якась там розвага або твій страх, але щастє римського народу? Але й се лишаю на боцї, бо й твої пізнїщі промахи не тайні, тай не маленько їх. Кілько разів намагав ся ти згладити мене зі світа як нововибраного, кілько разів як дїйсного конзуля! Кілько то твоїм розмахам,[2] так виміреним, що здавалось, годї їх виминути, я невеличким зворотом тїла, як то кажуть, виховзнув ся! Нїчого не вдаєть ся тобі осягнути, а все таки не вирікаєш ся своїх зусиль та бажаннїв. 16. Як часто таки вже з рук не викрутили
- ↑ Властиво всякі рахунки з вірителями вирівнувано кождих Календів (1. день місяця). Тільки в деяких випадках вірителї полекшували довжникам і пересували платність до Ідів. Якщо й тодї довжник не міг вирівнати залеглостий, наступало виповідженнє та примусове стягненнє цїлої суми.
- ↑ Образ узятий з мови перебійцїв (ґлядіяторів).
