тільки з усякого майна, але й із надїй ограблених людий придбав ти собі згуртовану ватату нїкчемників. 26. Якої ж то веселости там заживати меш, якими радощами хвилювати, в яких розкошах бенкетувати, коли в такому великому числї приятелїв ні одної правої людини не почуєш, анї не побачиш. Схильність до такого життя підготовили ті твої силкування, про які скрізь говорять: лежати на голій землї не тільки, щоб чигати на нагоду перелюбу, але й на те, щоб доконати переступу, не всипати, чатуючи не лише на сон чоловіків, але й на маєтки сумирних людий. От тобі й нагода виявити свою славну видержалість на голод, холод та недостачу всїх річий, від чого за короткий час почувати меш виснаженість. 27. Я тілько осягнув тодї, коли недопустив тебе до конзуляту, що ти як засланець можеш пробувати вчинити заколот у державі, але як конзуль[1] не зможеш її непокоїти, тай те, що твій нечестивий почин скорше добуде собі назву розбишацького нападу, як війни.
XI. А тепер, зібрані батьки, щоб відхилити від себе та виправдати деякі замалим не оправдані жалї вітчини, прошу вислухати уважно, що хочу сказати, і заховати глибоко у своїх душах та серцях. Бо коли б вітчина, яка менї далеко дорожча власного життя, коли б цїла Італїя, цїла держава так до мене промовила: „Марку Туллїє, що робиш? І ти тому
- ↑ Засланець — конзуль, в первотворі exul consul з вишуканим римом (annominatio) для кращого вражіння. Таких місць є в первотворі чимало, але їх не скрізь можна перекласти подібними римами.
