— Як брат леді, ви, звичайно; найкращий суддя в цій справі, — одповів містер Вінкл. — Ну, та годі! Будь ласка, не кажіть більше нічого, містер Піквік. На добраніч, джентлмени.
З цими словами старий джентлмен узяв свічника і, одчинивши сам двері, дуже чемно показав на вихід.
— Ви пожалуєте за це, сер, — застеріг містер Піквік, зціпивши зуби, щоб стримати свій гнів, який, він добре розумів, міг тільки пошкодити його юному приятелеві.
— Я, тепер принаймні, додержую іншої думки, — від казав містер Вінкл старший. — Ще раз на добраніч, джентлмени.
Містер Піквік вийшов на вулицю твердим кроком. Не менш рішуче виступав і містер Боб Сойєр, вкрай здивований упертістю старого джентлмена. Безпосередньо за ними скотився по східцях капелюш містера Бена Елена, а слідом за ним зійшов і сам джентлмен. Навіть не повечерявши, лягли вони спати і на другий день ранком усі виїхали до Лондону.
