Перейти до вмісту

Сторінка:Чарлз Діккенс. Посмертні записки Піквікського клубу. 1929.pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ім'я у фізичних змаганнях у полі, в повітрі й на воді горить у серці його друга Вінкля. Він (містер Піквік) не стане заперечувати, що і його поривають людські пристрасті та почуття (оплески), мабуть, і ґанджі людські (голосні вигуки: „Ні, ні!“). Але, мусить він сказати, якщо вогонь славолюбства й спалахує подеколи в його грудях, то прагнення до загального добра завсігди заливає той вогонь. Слава людства — мета його діяльности; філантропія — його засіб (оглушливі оплески). Він трохи пишався — і не криється з цим, а його вороги можуть використати це признання — він до певної міри пишався, оголошуючи свою теорію походження пуголовків. Може, вона уславила його, може — ні (вигук „Уславила!“ і загальні оплески). Він ладен погодитись із тим шановним піквікцем, що голос його він оце чув: нехай — уславила. Але, якщо слава цього твору досягне найвіддаленіших закутків відомого світу, то й тоді його авторська гордість буде ніщо проти гордости, що її він відчуває тепер, в цей найурочистіший момент свого життя. Він — скромна, нікчемна людина (ні, ні!). Проте це не заважає йому складати собі справу з того, що дуже почесна робота, на яку його обрано, зв'язана з деякою небезпекою. Подорожувати за сучасних умов — вельми незручно, і настрій у фурманів неусталений. Годі глянути круг себе і придивитись до сцен, що відбуваються скрізь. Диліжанси перевертаються на всіх лініях, коні казяться, човни перекидаються, парові казани лопаються (оплески, самотній голос: „Ні!“). Ні? (оплески). Нехай шановний піквікець, що так голосно вигукнув „ні!“, вийде наперед і заперечує привселюдно, коли може (оплески). Хто це крикнув „ні“? (ентузіястичні оплески). Певно, якийсь негідник, розчарований добродій — він не каже: якийсь шепотинник (гучні оплески) — заздрячи успіхові, мабуть, незаслуженому, що ним ушановано його (Піквіка) досліди, і обурений суворою критикою власних жалюгідних спроб у тій таки галузі роботи, цей добродій удається тепер до такого підлого й обмовного слособу…

Містер Болтон (з Олдгейту) бере слово. Чи не натякає шановний піквікець на нього? (Крики: „До порядку! Президенте! Так! Ні! Далі! Геть!“ і т. ін.).