Кобза буля козакови за річ першої потреби. Він кидавсь
з нею у Сїчу.
Правдоподібний може бути здогад п. Фамінцина[2], що,
каже, козаки українські уміли переняти кобзу від сусїд Татар
кримських, що́ з XV віку склали ся у Кримську орду й об- садили
узбережжя Чорного моря. [Гл. Но 1.]
З того всього можна завважити, що про облуду [образ
з околу] стародавної української кобзи ми не маємо жадних
звісток. Ми судимо про неї по згадках, які бігцем натрапимо
Вона, яко струмент перфекцийнїйший, виперла геть з ужитку
стародавню кобзу обнявши її назву. Польські пани держали
по дворах у себе вчених на бандурі козаків, котрі грали,
сьпівали під бандуру й танцювали, потїшаючи товариство.
За старих часів бандура або кобза була народнїм стру- ментом
в Україні. Козаки вояки вигравали на бандурах на
бесїдах, під веселу руку, козацькі пісьнї „що слухати
мило“; дївчина закликає козака на бандурцї грати:
Пийди козаче до мвїй хати.
Дам тобі бандуру на всю ніч грати.
В мене бандура з чистого злота
Хто в єі грає, — бере охота.
Видно з того, що вона була розповсюднена скрізь між народои і була атрибутом не самих козаків-вояків, але й ce-
Козак бандурист з Ріґельмана „Лѣтописное повѣствованіе о Малой Руси“ (1785—1786)
Но 1. Козак бандурист [з Ріґельмана: „Лѣтописное повѣствованіе о Малой Руси“ (1785—1786)]
у народнїх піснях. Вважаємо її під кождим зглядом за стру- мент
струнний. Постерігаємо це з думи народньої:
Нехай буйний вітер по степах пролїтає,
Струни твої зачіпає....
Банду́ра походить з країв західньої Европи. Вона винай- дена
у перше в Анґлїї в початку XVII віку [pandorra]. Звід- тїль
перейнята була Гішпанцями під назвою bandurrio [stru- mento
di cordeni forma de chitarra]; з’явила ся у Італїян
під назвою „pandora“. У Польщу занесли її італїянські му- зики,
що́ формували королївські капелїї при Зиґмундах І, II,
III. Через Польщу бандура прийшла на Вкраїну і стала ся
народнїм струментом. Стало ся це у серединї XVII віку.
↑З його цїнної розправи я наводжу багато подробиць і ві- домостий
лянської молодїжи, парубків-молодцїв. Далї в старовину вона
уживала ся й значними людьми у козацькому товаристві. У сум- ній
піснї про Палїя на Сибіру видко, як цей славний лицар- -характерник, сумуючи об далекій Українї, шукає розваги в ре- ліґії.
Він почуваючи старі годи покутує свої гріхи. Але-ж,
яко чоловік, від Бога повертаєсь ся у своєму сумови до зем- ної
втіхи-розваги, до бандури і піснї. І той поворот від мо- литви
до піснї і музики не був противний звичаям тогочаснїм
українським: —
Помолившись Богови,
Прийшов пан Палїй до дому
Да й сїв у намітї.
На бандурцї виграває:
„Лихо жити в сьвітї.“
Бандура була потїхою чоловікови. Під образом Запо- рожця-кобзаря
