Сторінка:Часопис Зоря. 1894. 01.pdf/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 18 —


Тільки й зосталось йому бандура[1] подорожния

або те-ж:

Кобзо моя, дружино моя вірная!
Бандуро моя мальована!
Де-ж менї тебе дїти?

 Кобза буля козакови за річ першої потреби. Він кидавсь
з нею у Сїчу.

 Правдоподібний може бути здогад п. Фамінцина[2], що,
каже, козаки українські уміли переняти кобзу від сусїд Татар
кримських, що́ з XV віку склали ся у Кримську орду й об-
садили узбережжя Чорного моря. [Гл. Но 1.]

 З того всього можна завважити, що про облуду [образ
з околу] стародавної української кобзи ми не маємо жадних
звісток. Ми судимо про неї по згадках, які бігцем натрапимо

Вона, яко струмент перфекцийнїйший, виперла геть з ужитку
стародавню кобзу обнявши її назву. Польські пани держали
по дворах у себе вчених на бандурі козаків, котрі грали,
сьпівали під бандуру й танцювали, потїшаючи товариство.

 За старих часів бандура або кобза була народнїм стру-
ментом в Україні. Козаки вояки вигравали на бандурах на
бесїдах, під веселу руку, козацькі пісьнї „що слухати
мило
“; дївчина закликає козака на бандурцї грати:

Пийди козаче до мвїй хати.
Дам тобі бандуру на всю ніч грати.
В мене бандура з чистого злота
Хто в єі грає, — бере охота.

 Видно з того, що вона була розповсюднена скрізь між
народои і була атрибутом не самих козаків-вояків, але й ce-

Козак бандурист з Ріґельмана „Лѣтописное повѣствованіе о Малой Руси“ (1785—1786)
Но 1. Козак бандурист [з Ріґельмана: „Лѣтописное повѣствованіе о Малой Руси“ (1785—1786)]

у народнїх піснях. Вважаємо її під кождим зглядом за стру-
мент струнний. Постерігаємо це з думи народньої:

Нехай буйний вітер по степах пролїтає,
Струни твої зачіпає....

 Банду́ра походить з країв західньої Европи. Вона винай-
дена у перше в Анґлїї в початку XVII віку [pandorra]. Звід-
тїль перейнята була Гішпанцями під назвою bandurrio [stru-
mento di cordeni forma de chitarra
]; з’явила ся у Італїян
під назвою „pandora“. У Польщу занесли її італїянські му-
зики, що́ формували королївські капелїї при Зиґмундах І, II,
III. Через Польщу бандура прийшла на Вкраїну і стала ся
народнїм струментом. Стало ся це у серединї XVII віку.


  1. Дума про смерть кобзаря.
  2. З його цїнної розправи я наводжу багато подробиць і ві-
    домостий

лянської молодїжи, парубків-молодцїв. Далї в старовину вона
уживала ся й значними людьми у козацькому товаристві. У сум-
ній піснї про Палїя на Сибіру видко, як цей славний лицар-
-характерник, сумуючи об далекій Українї, шукає розваги в ре-
ліґії. Він почуваючи старі годи покутує свої гріхи. Але-ж,
яко чоловік, від Бога повертаєсь ся у своєму сумови до зем-
ної втіхи-розваги, до бандури і піснї. І той поворот від мо-
литви до піснї і музики не був противний звичаям тогочаснїм
українським: —

Помолившись Богови,
Прийшов пан Палїй до дому
Да й сїв у намітї.
На бандурцї виграває:
„Лихо жити в сьвітї.“

 Бандура була потїхою чоловікови. Під образом Запо-
рожця-кобзаря

був такий підпис: