козачих, вояцьких, що сей струмент мав в основі поважну
вдачу, бо лучивсь тісно з сьпівами поважних, думних пісень
історичнїх. Жалібний, журливий настрій сьпіву українських
дум у проводї гри на бандурі справджує цїлком таку гадку.
Козак в тяжкі хвилї життя, як сьпіває ся в народ. піснї, ози- ваєть
ся до бандури словом, наче до живої людини:[1]
Кобзо-ж моя, дружино вірная,
Де-ж менї тебе дїти?
А чи у чистому степу спалити
І попілець по вітру пустити?
А чи на могилї положити?
На бандурі виливав він свою журбу-тугу про далеку ро- дину,
сумував о свою щербату долю. Бандура для Запорожця
послугувала, як каже Кулїш, для виразу глубоких почуттїв душі,
а не була струментом до танцїв, хоча в українській вдачі
журба лучить ся з веселістю, яко контраст тверезячий упад
духа — і бандурист „з журби як ушкварить весїль- ної....“,
щоб хоч на який час забути тяжку пригоду.
Торбан.
На Вкраїнї, як право- так і лївобічній, уживавсь з XVIII.
віку струнний струмент т. зв. „торба́н“ або „то́рбан“. Стру- мент
цей мав фактуру більш обладжену, ніж кобза-бандура
і гра на йому була тяжша. Поширена свого часу но цїлій
Европі лютня, ширше обладжена звуковими средствами, як
інчі струменти, дала основу торбанови. Лютня з довгими ба- совими
струнами, що́ тяглись поруч головки струмента і на- верчувались
на другій головцї, вищій і збоченій від першої,
стала звати ся в Італїї і Франциї: theorba, tiorba [по італ.];
thorbe, tiorbe, tuorbe [по франц.]. Напри кінцї XV. віку
занесли її італїянські музики, що́ складали капелїї при дворі
короля Зиґмунда І., в Польщу. Задля приятного тону її дуже
вподобали в Польщі. Поляки узвали її теорбан. Відсїль те- орбан
з'явивсь в Українї під назвою „то́рбан“ або „торба́н“.
Торбан, яко богатий виразностю музикальний струмент і маю- чий
з конструкциї своєї всі до того средства, поширивсь ви- ключно
в статечному, вбезпеченому станови шляхетському. До
його він завитав, серед його і віку дожив. Серед українського
дворянства, до 50-тих років побіжного столїття, то́рбан був
ще ширше поширений, нїж серед польського навіть, бо там
він знаходивсь здебільша в руках дворових специялїстів-тор- банїстів.
У нас же, на Вкраїнї лївобічній, крім торбанїстів- -селян,
при панських дворах, грали частенько на торбанї і самі
панн-обивателї, переважно правда з дрібного панства. За ста- рих
часів Гетьманщини торбан був любимим в ужитку стру- ментом
серед козацької старшини. В історичному музеї п. В.
Тарновськово лежить на схові торбан гетьмана Мазепи.
Торбан не був народнїм струментом. Віртуозні арти- стичні
вимагання, получені з грою на торбанї, де конче з грою
і сьпівом лучивсь ще й танець, а ще до того й доволї тяжка
техніка гри, вимагаюча великої затрати часу на науку, не дали
торбанови ходу в нарід. Через се й репертуар торбана скла- давсь
переважно з пісень битових, романсів і пєс танечних.
Сувора дума, з її епічною величністю, була торбанови чужа;
нї те-ж духовна псальма, чи то взагалі пісні релїґійно-етич- ного
змісту з репертуару бандури й лїри, не підходили до лї- рично-веселого,
сальонно-молодечого характеру торбана.
Торбанїстами, як у польських панів на правому боцї
Дніпра, так і в панів українських на Лївобережжі, були Укра- їнцї
селяни, яких пани [за часів кріпацтва] віддавали в на- уку
й об'учених держали при своїх дворах. Окрім загаль- ного
репертуару, у торбанїстів, при польських маґнатських
дворах, виробивсь особливий просла́вний стиль, род дитирам- бів,
сьпіваний на честь пана в значну годину його родинного
або суспільного життя. На Лївобережжі такого в репертуарі
торбанїстів не знаходилось; тут сьпівала ся часто народня
пісня, та часом утворена штучна пісня романсового штибу
на ґрунті чистої лїрики. Демократичний, простїйший устрій
і склад життя Лївобережжа, відносини станів, все це відбило
↑Фамінцин: „Домра и сродные съ нею инструменты рус. нар.“.
ся і на продукциї і репертарови навіть потїшаючих панство
майстрів, торбанїстів лївобережних. Кузов торбана, облуда його
в долїшній, широкій части, нагадує по формі кобзу.
Торбан
Но 4. Торбан.
І тут „дека“ (А) [верхняк] з „голосниками“ [ре- зонаторами].
Образ те-ж овальний, тільки овал у торбана
довгастий, овал кобзи ширший. Ручка [ґриф] (Б) у торбана
трохи довша, нїж у кобзи, і в горі, в головцї (В), де на- кручують
ся струни, заламуєть ся в лївий бік, і на тому за- ломі
виводить другу, менчу головку (Г), до якої начіплюють
ся басові, довгі струни, так звані „вто́ри“ (Д). Вони най- довші
від усїх струн торбана. Тільки „втори“ й відрізнюють
торбан від кобзи, а зрешти обидва струменти суть собі дуже
подібні й схожі; ті-ж самі при́струнки (Е) [короткі стру- ни],
накручені на кілочки по округлости торбана, з правого
боку. Усїх приструнків на торбанї 12—13. Строєні в ґаммі Fa-majeur, ad fa-re. Останнїй тон re часто випада, бракне.
