таня политични̂ й національни̂, хоча може й повстали
первѣстно на засновку соціально-економично̂мъ, высу- нули
ся на першій плянъ картины суспо̂льно-народнои
Звышь трьохъ вѣко̂въ Малорусы були приневолени̂, обо- роняти
батько̂вску вѣру й народно̂сть, та й бороти ся
зъ тыми, котри̂ не то̂лько намагали занапастити мало- руску
народно̂сть, але й обернути въ хлопо̂въ всѣхъ тыхъ,
що́ до ней належали. Не дивно про-те, що въ тако̂мъ
народно̂мъ побутѣ не могло розвинутись національне укра- иньске
купецтво... Все-жь таки Южнорусы въ историч- но̂мъ
житю проявляли накло̂нъ до торговлѣ, — ба, они
вели не то̂лько внутрѣшню, але й зовнѣшню торговлю.
Репрезентантами внутрѣшньои торговлѣ були крамарѣ,
мѣщане, мѣжь-тымъ коли зовнѣшньою торговлею займа- лись
Запорожцѣ, котри̂ весь сво̂й побутъ засновували на
ассоціяціи. Орґанами-жь зовнѣшньои торговлѣ були най- паче
чумаки“.
„Чумацтво — се одна изъ важнѣйшихъ економич- ныхъ
прикметъ демократичного побуту Украины; чума- ки
— се не окрема каста, котра-бъ ро̂знила ся своими
звычаями й интересами во̂дъ народнои громады. Чумац- твомъ
займали ся въ дого̂дно̂мъ часѣ не только лейстрови̂
козаки, але й сѣчовики, ба й мѣщане. Зъ-годомъ пѣклу- вали
ся чумацтвомъ такожь дро̂бни̂ панки украиньски̂, —
потомки сотнико̂въ, во̂йсковыхъ та бунчуковыхъ товари- шѣвъ,
канцеляристо̂въ и по̂дканцеляристо̂въ; — такожь
они посылали неразъ свои паровицѣ въ дорогу. Условины
давного побуту выкликали орґанизацію чумацтва въ ар- тѣль,
валку, котра засновувалась на идеи ассоціяціѣ“...
Далѣ каже Рудченко, що типъ чумако̂въ вже вы- мирає
при новыхъ условинахъ економичныхъ, въ добѣ
будовы зелѣзныхъ доро̂гъ. Зъ упадкомъ же чумацтва на
Украинѣ зчезнуть поволи й ти̂ слѣды, по котрыхъ можна
було-бъ угадати, якою була-бъ украиньска торговля, ко- ли-бъ
житєва течѣя Украины не була вздержана чужими
вплывами й звернена въ инши̂ стороны.
Хоча-жь вывченє чумацтва зъ огляду економичного
є справдѣ потрѣбне, то все-жь, по думцѣ Рудченка, по- переду
годить ся зайнятись исторично-етноґрафичнымъ
дослѣдомъ про чумако̂въ. Тому-жь, що се не такъ легко
написати исторію чумацтва на основѣ давныхъ докумен- то̂въ,
то поки-що треба въ сѣй справѣ хо̂снуватись па- мятниками
народного творчества, се-бъ-то пѣснями чу- мацкими.
Ти̂-жь пѣснѣ годить ся записувати вже й для
того, що типъ чумако̂въ вымирає, и що такожь пѣснѣ
чумацки̂ не довго жити-муть въ устахъ народу.
[Далї]. 
