Сторінка:Часопис Зоря. 1894. 09.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 212 —

 Далї в книзї Гютрі [1795. р.] про руські старовинности
автор книги подає малюнок гусел, котрі становить гусельна
дошка і натягнені на їй пять струн. [Гл. Но 5. на стор. 211].

 Такі-ж первістного образу гусла описав Фетіс.[1] Він
каже: Гусла або горізонтальна гарфа удає з себе особливий
струмент; складаєть ся він з тонкої ялинової дошки, вробле-
ної до ящика. На дошці натягнено 5 струн в строї: la, ut,
mi, sol, la. Гусла тиї, каже він далї, послугують гуслярови
тільки для супроводу сьпівок поважних мельодий
або танечних пісень
.

На гуслах грає [молодець], красно сьпіває. [Павлї].

 Француський композитор Боальдіє, що був капельмай-
стром в Петербурзі в р. 1809, записав цїкавий примір супро-
воду на гусла до української піснї:


Ой під вишнею, під черешнею, / стояв старий з молодою, як із ягодою ; / стояв старий з молодою, як із ягодою.


 Другою фазою в розвою гусел знаменують ся гусла-псал-
тир
, з значно більшим числом струн. Перенесені зі сходу
в Европу, гусла-псалтир мали образ трапезиї; в Росиї стру-
мент цей від скошених, заокруглених кутів прибрав форму
півкруга, півмісяця.

Трапезийного образу гусла — псалтир XIV. віку, з закругленими кутами, мало не півокруглі.
Но 6. Трапезийного образу гусла — псалтир XIV. віку,
з закругленими кутами, мало не півокруглі.

 В XVIII. віцї гусли стали мати форму клявіра, тільки
без клявішів. Це й єсть остання фаза, найдоскональша в роз-

Клавіровидні гусла
Но 6½. Клавіровидні гусла.

вою гусел, так звані клявіровидні гусла. Трапезийна форма
гусел-псалтиря ще тут зостаєть ся, задержуєть ся в рамцї,
у котрій лежать струни, але саму цю рамку вкладають в дов-


  1. Знаний історик музики.

гастий, плескуватий, чотирокутний ящик. Під струнами, вширш
цїлого ящика, простягаєть ся голосна дошка з двома--
трьома прорізаними голосниками. Ящик накриваєть ся приро-
бленим на завісах віком і кладеть ся на стіл з 4-ма ніжками.

Клявіровидні гусла на чотирикутному стільцї
Но 7. Клявіровидні гусла на чотирикутному стільцї.

 Ріґельман в кінцї XVIII. віку писав про міських музи-
ків на Вкраїні, що вони добре грають на різних струментах,
а те-ж і на гуслах. Річ йде тут про гусла останньої фази
розвою, клявіровидні, котрих форма стала ся певною в дру-
гій половинї XVIII. віку. Кулїш в „Зап. о Юж. Руси“ писав
в 50 роках, що на гуслах грали до недавна на Українї ста-
росьвіцькі дворяни, а тепер знайти можна гусла хіба у пан-
отців. Він же сьвідчить, що йому раз тільки трапило ся зу-
стріти в 1853 роцї в Золотоношському повітї полтавської ґу-
бернїї слїпця-старця з гуслами. Клявіровидні гусла можна
й доси денеде знайти, яко релїквиї старосьвіцькі по домівках
сїльських попів у Полтавщинї. Але вони, нїмі сьвідки мину-
лого, або поневіряють ся на горищах у поросї, або-ж стоять
собі, ялові, по кутках яко мебель. Нащадки сучасні не мають
нї охоти, нї кебети до гри на їх.

Боян.

Zoria.1894.09.212.symbol.png


Записки, вістки і замітки.

XI. Конґрес інтернаціональний лїкарський. [Лист до
редактора „Зорі“.]... Як звісно, ХІ-тий інт. конґрес лїкар-
ський відбув ся в Римі від 29. марта до 5. цьвітня с. р.
Про приготованя не буду згадувати; вони були такі горяч-
кові, як се звичайно буває от хоч би вже перед більшими
зборами, або перед якою небудь виставою краєвою, а не то
що перед пописом всесьвітним, бо таку цїху мав справдї сей
конґрес. Треба признати, що Італїяни взагалї, а Римляни ізза
себе докладали всїх сил, щоб все випало як найвеличавійше;
і справдї їм се удало ся хоч би вже з того згляду, що число
адептів „ветхого“ Ескуляпа перевисшало на сїм конґресї усї
дотеперішні разом взявши, бо як голосять урядово, самих лї-
карів з'їхалось до 7.000, а разом з иньшими гостями до „кон-
ґресїстів“ приналежними і неприналежними можна приняти на
яких 15.000. Що тілько людий сторонських з найдальших
частий обох півкуль сьвіта старій, і новій Ромі нараз тяжко
прийшло ся примістити, се річ ясна, а ще яснїйша, що ізза

того були наріканя, бо „ще ся той не вродив, щоби всїм до-