Сторінка:Часопис Зоря. 1894. 10.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 231 —

Поема Т. Гр. Шевченка съ переднимъ словомъ и замѣт-
ками М. Драгоманова. Женева, 1885.

 5. Поезіѣ Т. Гр. Шевченка. Женева, 1890.

 Въ Женевѣ выдавъ Драгомановъ ще популярни̂ бро-
шуры: „Про богатство та бѣдно̂сть“ (по-украиньски й по-
бѣлоруски), „Про хлѣборобство“, „Про те, якъ земля по-
дѣлена“, „Про те, якъ земля наша стала не наша“.

Б. Важнѣйши̂ статьѣ и творы въ мовѣ россійско̂й.

 1. Малороссія въ ея словесности. („Вѣстникъ Евро-
пы“. 1870; іюнь).

 2. Восточная политика Германіи и обрусеніе. („Вѣст-
никъ Европы“. 1872; февраль — май).

 3. Русскіе въ Галиціи. („Вѣстникъ Европы“. 1873;
январь и февраль).[1]

 4. Литературное движеніе въ Галиціи. („Вѣстникъ
Европы“. 1873; сентябрь и октябрь).

 5. Максимовичъ, его литературное и общественное
значеніе. („Вѣстникъ Европы“. 1874; мартъ).

 6. Отголосокъ рыцарской поэзіи въ русскихъ на-
родныхъ пѣсняхъ. („Записки“ Киѣвского во̂ддѣлу ґеоґра-
фичного товариста. 1874).

 7. Борьба за духовную власть и свободу совѣсти
въ западной Европѣ въ XVI—XVII. ст. („Отечественныя
Записки“. 1875; февраль и мартъ).

 8. Письмо Украинца въ редакцію „Друга". („Другъ“.
Льво̂въ, 1875; стор. 265—270). — Второе письмо Укра-
инца въ редакцію „Друга“. (ibid. 1870; стор. 77—80). —
Третье письмо Украинца въ редакцію „Друга“. (ibid.,
стор. 201—222).

 9. Новокельтское и провансальское движеніе во Фран-
ціи. („Вѣстникъ Европы“. 1875; августъ и сентябрь).

 10. Чистое дѣло требуетъ чистыхъ средствъ. („Мол-
ва“. С.-Петербургъ, 1876).

 11. По вопросу о малорусской литературѣ. Вѣ-
на, 1876.

 12. Турки внутренніе и внѣшніе. Письмо къ изда-
телю „Новаго Времени“. Женева, 1876.

 13. Историческая Польша и великорусская демо-
кратія. Женева, 1882.[2]

 14. Вольный союзъ — вільна спілка. Опытъ укра-
инской политико-соціальной программы. Сводъ и объяс-
ненія М. Драгоманова. Женева, 1884.

 15. Земство и мѣстный элементъ въ народномъ обра-
зованіи. („С.-Петербургскія Вѣдомости“. 1886; № 93).

 16. Либерализмъ и земство въ Россіи. (Отдѣльный
оттискъ изъ 1-го N-ра „Свободной Россіи“). Женева, 1889.

 Методу писаня Драгоманового проявляють такожь
деяки̂ статьѣ литературни̂ етноґраФични̂, надруковани̂
въ „Кіевско̂й Старинѣ“ П. Кузьмичевскимъ. Ось и они:


  1. Сю статью въ руско-украиньско̂мъ перекладѣ надруковано
    р. 1874. у Льво̂вско̂й „Правдѣ“ п. з. „Русины въ Галичинѣ“, стор. 36.
    80. 129. 182. 224. 273. 316. 357. 393.
  2. Про сей тво̂ръ Драгоманова пише И. Франко ось-що: „Най-
    важнѣйшою зъ тыхъ єго праць (друкованыхъ у Женевѣ) є „Истори-
    ческая Польша и великорусская демократія“ — майстерна анализа по-
    милокъ, у яки̂ попадали найталановитѣйши̂ политики та публицисты поль-
    ськи̂ й россійськи̂, стоячи на становищи т. зв. державныхъ народностѣвъ
    и иґноруючи недержавни̂, плебейськи̂. Праця та друкована була первѣсно
    въ выдавано̂й у Женевѣ либерально̂й россійсько̂й газетѣ „Вольное сло-
    во“, котрого Драгомановъ опо̂сля ставъ редакторомъ и въ котро̂мъ по-
    мѣстивъ богато статей про россійськи̂ и украинськи̂ справы". („Житє
    і Слово“. I., стор. 151).

 1. Старѣйшія русскія драматическія сцены. („Кіев-
ская Старина“, томъ XIII; стор 371—407).

 2. Турецкіе анекдоты въ украинской народной сло-
весности. (ibid., т. XIV; стор. 209—236; 445—466).

 3. Малороссійскія пѣсни объ освобожденіи крестьянъ.
(ibid., т. XVII; стор. 412-438; 626-649).

 4. Шолудивый Буняка въ украинскихъ народныхъ
сказаніяхъ. (ibid., т. XVIII; стор. 676—713; — т. XIX;
стор. 233—276).

 Тутъ годить ся запримѣтити, що россійска цензура
заборонила редакціи „Кіевскои Старины“ друкувати ста-
тьѣ емиґранто̂въ. Ґенеза сеи забороны ось-яка: Лебедин-
цеви, редакторови сего журнала, приславъ Драгомановъ
р. 1883. (по̂дъ криптонимомъ М. Т—овъ) перекладъ ста-
тьѣ Cosquin-а про „ґенезу европейскихъ казокъ“ (зробле-
ный єго жо̂нкою) зъ додаткомъ огляду працѣ надъ каз-
ками на Украинѣ. Та отъ, Лебединцевъ, котрому Киѣв-
ска жандармерія докоряла за напечатанє статьѣ другого
емиґранта украиньского, обернувъ ся до ґенералъ-ґубер-
натора Дрентелена за дозволомъ, печатати статью. Дрен-
теленъ одо̂славъ Лебединцева до министра внутрѣшнихъ
справъ, ґр. Дм. Толстого, — и той не то̂лько не дозво-
ливъ друкувати статьѣ М. Т—ова (М. Драгоманова), але
навѣть строго заборонивъ всѣмъ журналамъ печатати
яки̂-бъ то не були працѣ емиґранто̂въ. Зъ того часу всяке
сотрудництво Драгоманова въ россійскихъ журналахъ му-
сѣло перестати, — навѣть по сюжетамъ археольогично-
-етноґрафичнымъ.[1]

 Драгомановъ выдавъ такожь деяки̂ россійски̂ статьѣ
иншихъ письменнико̂въ зо̂ своимъ переднимъ словомъ, а
подекуды й зъ примѣтками. Сюды належать:

 1. Письмо В. Г. Бѣлинскаго къ Н. В. Гоголю съ пре-
дисловіемъ М. Драгоманова. (Изданіе редакціи украин-
скаго сборника „Громада“). Женева, 1880.

 2. Письмо Н. И. Костомарова къ издателю „Коло-
кола". Съ предисловіемъ М. Драгоманова. („Изданіе „Гро-
мады“). Женева, 1885.

 3. Письмо К. Дм. Кавелина и Ив. С. Тургенева къ
Ал. Ив. Герцену. Съ объяснительными примѣчаніями М.
Драгоманова. Женева, 1892.

 Въ „Кіевской Старинѣ“ (томъ V., 1883. р.) надру-
ковано листы Тараса Шевченка, писани̂ до Бронислава
Залєского р. 1853—1857. То̂ листы передавъ редакціи
М. Т—овъ (Драгомановъ).

Zoria.1894.10.231.symbol.png


[Конець.]
Цимбали.

 До типу „Гусел-псалтиря“ належать і покревні з їми
цимбали, струмент старинний, занесений певне зі Сходу.

 По історичнїх розвідках цимбали були ще у XVI. віцї
описані в Европі під назвою Psalterium , яко струмент три-
кутний з натягненими на йому 13 бунтами струн по части мі-
дяних, по части сталевих; по тих струнах грали, вдаряючи
деревляними колотушками. Бунтами струн звуть ся
рядки струн по парі, по три і більше, строєних в один тон,
нестотно як на фортепянї, де на кожен тон проти одного мо-
лоточка натягнено по три струнї. Здавна колись струни на


  1. Письмо Драгоманова до Ом. Огоновского