особи, але вона економізуватиме час, значить, побільшуватиме знання. Всі знання проходять тут через всі духовні й фізичні органи і втілюються внутрішнє. У трудовій школі самовизрівання дитини не затримується штучною системою освіти, а з'являється результатом природности нашої системи.
Естетичне виховання в трудовій школі з'являється не яко предмет придоби або розкоші, а яко виховуючий чинник. Ліплення, малювання, співи, музика і т. ин., переплітаючись спершу з освітною працею, поступово переходять до вивчення законів художньої творчости. Починаючи з простих форм поступово розвивають здібність розуміти красу й гармонійність ліній, форм і фарб.
Зазначені основи шкільної праці ставлять перед нами й певні методичні прийоми, од яких учительство в трудовій освіті ухилитись не може й які мусить перевести в школі.
Трудовий принціп, що кладеться в основу нової школи, вимагає, щоб школа оточувала учня творчою її самодіяльною працею од дитячого садка до кінця освіти. В школі повинні бути матеріяли ii знаряддя, потрібні для всіх родів людської праці. Тому їй потрібні майстерні для теслярства, ткацтва, ганчарства, кування і т. ин., потім глина, пісок, вапна, каміння, метал, дерево, вовна, бавовна, папір і т. д., продукти для страви й пекарня, сад, город, поле. Діти вживають той весь матеріял і оброблюють його, працюючи над ним і утворюючи речі не тільки потрібні шкільному колективу, трудовій громаді, але які взагалі вживаються людьми в своїй праці й житті; працюючи, вони пізнають якість цих матеріялів, їхні сили і взаємовідносини, впливи матерій одної на одну, їхню фізичну природу й закони цієї природи.
Метод старої школи базував накопичування всіх знаннів на пам'яті, — завчанням з книжки, і досягав розвитку інтелекта шляхом абстракцій. Трудова школа ставить своїм завданням розвиток усіх здібностей фізичних та інтелектуальних і для цеї мети не відходить, а наближає учня до оточуючого життя, привчає дитину спостерігати світ, виучувати природу, розвиває уміння орієнтуватися в оточенні й з'явищах, розширювати й поглиблювати самостійно свої знання, синтезуючи їх і з'єднуючи одні знання з другими для цільного, повного світогляду.
Таким чином трудова школа має на меті в своїм методі не скількість знаннів, а їхню якість, здібність до природної еволюції, до удосконалення своїх здібностей, словом, не певний запас знання такого и такого обсягу, а такі життьові знання, звички й розуміння, що в майбутньому будуть потрібні хоч і не своєю закінченістю, не своїм готовим виглядом, але як вихідна грунтовна база для дальнішого резвитку і для прикладання при різноманітних умовах життя її для принатурювання цих знаннів і звичок при розвязанні практичних вимог соціяльно-економичного побуту.
Ця різниця трудової школи од старої вимагає зміни многопредметности, надмірного розширення програму, перевантажености книжними знаннями, часом розділеними і не з'єднаними зо всією системою. Замісць пангенстичного узагальнення всіх законів природи та її з'явищ, трудовий принціп у школі збудовує освіту на еволюційній теорії і з перших ступнів навчання вводить об'єднання й синтезування всіх знаннів, всіх предметів навчання, яко логичний світ з'явищ, щоб витворити в учнях певний і загальний світогляд. Цей
