й працездатність учнів, потрібно використовувати індивідуальні нахили їх, об'єднуючи споріднені потяги окремих учнів в колективи, що працюють над розробленням одного завдання або одної галузі науки більш спеціяльно. В школі можуть бути гуртки природників, що беруть на себе працю улаштування екскурсій до вільної природи, свята природи, заснування товариств по охороні природи, боротьби з безцільним знищенням друзів її, охорони особливих і цінних екземплярів певного роду і т. д., а також більш глибоке вивчення питаннів, що відносяться до історії природничих наук, монографій рослин, тварин і т. ин., гурток географів для самостійних працювань, для розробки того або иного географичного питання і гурток істориків, математиків, городників, садоводів, механиків, техників і т. д. і т. д.
Я далі не зупинятимуся над декламацією, драматизацією, шкільним театром, співами, музикою, гімнастикою, розумним спортом; все це розвиток і розширення принціпа і метода, які лежать в основі трудової школи: збуджувати свідомість користи цих законів і відчування в учнях насолоди від праці.
З цим методом щільно сполучене соціяльне виховання. Збуджуючи в дітях бажання самоосвічуватись, школа мусить розвинути в них розуміння своїх сил, уміння колективно працювати, вміння самоуправлятись. Наукові гуртки — це природний засіб вільного гуртування для спільної допомоги й науки, але їх можна широко використати тоді, коли організаційна здібність буде досить розвинена в учнях тим порядком і організацією в школі, які надають певних форм всякому гуртуванню.
Вже в сім'ї до школи дитина засвоїла розуміння потреби розподілу праці між окремими членами родини не тільки згідно з їхніми нахилами і здібностями, але і згідно з тим порядком, що забезпечує продуктивну працю й мирне співжиття. Школа повинна перенести в свої стіни і далі розвинути ці початки соціяльної справедливости. Тому для соціяльного виховання потрібно використовувати спочатку ті організації, які близькі розумінню дітей, які сполучені з життям і диктуються потребами шкільного колективного побуту. До таких ми можемо однести обов'язки, що з'єднані з охайністю шкільного помешкання, господарством, порядком у майстернях, лабораторіях, організованим святом, екскурсією, улаштуванням шкільного музею і т. ин. Щоб конкретизувати свою думку, я зупинюсь над деякими з цих прикладів зокрема.
Гурток старших товаришів — він слідкує за розподілом праці по школі й господарству, за порядком приходу в школу, за відходом учнів додому. Він витворює кодекс внутрішнього життя школи, регулює його і допомагає новакам безболісно пристосовуватись до умов шкільного колектива. Це старші брати, що нарівні зо всіма беруть участь в своєму колективі, але своїм прикладом і своїми заходами не допускають в школі дезорганізації і ламання шкільної конституції. Всяке порушення витвореного порядку знаходить осудження в особливому органі, назва якому може бути — шкільний суд або трибунал чи просто громадянський суд.
Далі йде більш приступна і знайома учням суспільна форма об'єднання: це кооператив, де знаходять місце, разом з особистим інтересом, і елементи товаришування та співробітництва. Щоб прищепити цю форму гуртування, варто з'єднати її з освітньою частиною шкільної праці — зробити кооператив, скажемо, вихідною базою для засвоєння математичних знаннів. Це легко зробити майже з перших років навчання. Діти спершу граються в кооператив, утворюючи в себе у класі кооперативну крамничку з річей, зроблених самими
