світ відомих речей і не як символ їх, а дійсно, як саму річ. Хто спостерігав дітей в часи групового колективного малювання, той знає, як діти добре розуміють зміст малюнків, рухи, пози, дії, зафіксованих на малюнку істот. І тут штрих, смуга має силу стимула, що збуджує емоції та й саму уяву.
Беручи все це на увагу, ми не можемо викреслити малюнку з методичних засобів освіти. Звичайно до реальних речей слід де тільки можна вдаватися, але, щоб поширити дитячий обрій, дати розуміння тих речей, поз, рухів і дій, що їх дитина часто не бачить, в такому випадкові малюнок стане у великій пригоді педагогові, він легко відтворить в дитячій уяві картини баченого, ба навіть і дасть уяву речі, дітям незнайомої з безпосереднього досвіду. Взагалі вживання малюнків не пошкодить справі освіти, не треба тільки зловживати ними у шкільній праці та не обертати вправи з малюнками на механічне знаряддя для навчання слова, мови. Я бачив трилітню дитину, що, вглядівши малюнок, де дика кішка схопила пташку, вигукнула: „Ой, мамуню, вона з'їсть її!“ і зайшлась гіркими сльозами. Безперечно малюнок має виховне й освітнє значення в житті дитини, й ми стоїмо за вживання його в освітніх методах; вся справа в тому, які малюнки й при якому вжиткові їх будуть корисні педагогові.
Переходячи до вправ з малюнками, я відкидаю думку деяких методистів, що твори по малюнках це є власне елементарні усні й письмові вправи з мови і що в цьому разі малюнки нічого нового не дають, а тільки дещо поширюють обсяг відомостей з граматики, дають змогу краще засвоювати будову речення. Щоправда, деякі автори підручників намагаються скористувати малюнок для вивчення граматики й складні, але це збочення не доводить справедливости їхньої думки, а тільки підкреслює те, як широко можна використовувати малюнки. Мета письмових праць по малюнках не в цьому вузькому завданні, а в тому, щоб розвинути учня в тій або іншій мірі, збудити здібність до творчости, викувати власну думку та дати можливість висловити її на письмі. Решта — то цілі побічні, для педагога вони ваги не мають, а учням часом і шкідливі.
Малюнок з давніх часів уживано в школі, і педагоги визнали його за один з засобів для боротьби з схоластичним напрямком шкільної науки, він дав новий ґрунт розвиткові мови в дітях. Новий напрям, принцип нової педагогіки: „спершу річ, а потім слово, як назва тої речі“, — не одкидає малюнку, а, навпаки, широко використовує його, вивчаючи природознавство й світ, маловідомий дітям, а часом і зовсім невідомий, і малюнок тоді може викликати аналогію з відомого
