ходимо до дальшого моменту роботи з малюнком, а саме, до письмової творчости.
Спочатку можна обмежитися лише звітом того, що бачили діти на малюнкові, тобто діти просто описують всіх дієвих осіб, зміст події чи явища, з'ясовані в попередньому спільному вивченню малюнка. Але цей момент треба вважати за підготовчий до дитячої творчости, а сама творчість спиратиметься й виходитиме з тих даних, з тих емоційних переживань, що їх спричинив детальний розгляд малюнка, вивчення його змісту.
Це, сказати б, є фіксація плану твору, його канва.
За цим іде другий момент — скласти оповідання за даним малюнком, момент, що призводить до самостійної творчости. Тут ми матимемо усі ті відтінки творчости, що властиві кожному зокрема учневі, його індивідуальним реакціям на події, при цьому виявляться й ті соціяльні умови, що в них перебуває або перебувала дитина. Тут відіб'ються її власні переживання, сприймання світу, одно слово — при цій роботі дитина виявить свою індивідуальність, свій світогляд, переконання. Це буде творчий процес, що виходитиме від змісту малюнка, його ідеї, хоча в деталях і піде по лініях та ухилах особливостей, властивих даному учневі.
Робота у справі розгляду малюнків мусить бути систематична, позбавлена характеру випадковости. Недозволена річ, щоб у педагогічному процесі могли бути моменти випадковости. Ефективність роботи в школі і полягає в тих даних, що сприяють розвиткові спостережливости, правильній реакції на подразники, сприяють всебічному охопленню явища, збуджують образи, заохочують творити, пожвавлюють та стимулюють широку активність дітей.
Вживання малюнків без системи, без певного підготування втрачає свою цінність та актуальність в педагогічному процесові — тимчасом, як раціональний вжиток їх тільки поширює й удосконалює свідомість дітей. Покажіть малюнок дітям, що не підготовлені до його читання певними вправами, і ви побачите, що діти зовсім не розуміють його. Пропонуйте таким непідготованим дітям написати оповідання по малюнку — і ви можете почути від більшости дітей: „Ми не знаємо, що писати“ і, незрозуміло дивлячись на цей малюнок, мляво опустять руки — їхня уява їм нічого не підкаже, і коли педагог запропонує дітям таку роботу, аби тільки лишити їх самих, а самому перейти до занять з іншою групою, то зір дитини нічого не побачить, в уяві її не випливуть знайомі образи, і марно загине той час для дитини, як і для педагога. Вимагати творчости, коли немає попередніх навичок, немає слідів від попередньої праці, немає збудних стимулів, — даремна
