Свідомість мети, розуміння того, на що призначено дані вправи, таким чином сприяє учням збільшити інтенсивність у праці як кількісно, так і якісно.
З цього виникає й такий момент.
8. Вправи повинно ґрунтувати не на формальних засадах, а на конкретних і наочних Цей момент треба вважати за надто серйозний у справі опанування шкільних вправ, одержання потрібних наслідків. Схоластичне вивчення правил, вправ і знань з тої або іншої галузі дисциплін педагогіка засудила з давніх-давен. Та на жаль, ще й до нині школа не позбавилась цього нежиттьового способу засвоювати знання, цього мертвого способу навчання.
Щоб надати конкретности вправам, треба, як ми вже не раз зазначали, ув'язувати шкільний матеріял з практикою життя.
А проте не завжди і не кожна школа може в певній мірі це робити. Ми можемо тут відзначити, як приклади, дещо з таких фактів не ув'язування. Так, вправи з читання не завжди щастить ув'язати з життьово-потрібними конкретними вимогами. Зате їх легко сполучити з малюванням, дикцією, інсценізаціями. Можна, напр., пропонувати учням вишукати матеріял для малюнків, для дикції, для вистави або інсценізації, і ви збудите в них великий інтерес та зацікавленість до читання.
Коли вивчаєте математику, великий матеріял до конкретної лічби може дати шкільний кооператив, підрахування шкільних витрат, витрат самих учнів і т. ін.
Навіть каліграфію, граматичні правила можна конкретизувати, ув'язати з практичними потребами.
У початковому навчанні гра мусить здобути не останнє місце при конкретизації навчального матеріялу. Звичайно, коли гра є лише несвідома дія, щоб дати вихід патенціяльній енерґії, — дитина стрибає, бігає, кричить, неорганізовано метушиться аби тільки витратити цю енерґію, тоді й педагогічного процесу немає.
Але коли педагог дану потенцію, як зміну в стані дитини спрямує на організовану гру-працю, тоді гра править за педагогічний засіб, що однаковою мірою може бути корисний і для навчання. Гра в школі стає за методичний засіб, що дитину організує, дисциплінує, розвиває.
Використовуючи життя школи, з'явища громадського й природного оточення, стан дітей та їхні фізіологічні можливості з тим, щоб унаочнювати та конкретизувати дидактичний матеріял, педагог уникає тої схоластики в навчанні, що приголомшує інтерес, зменшує інтенсивність, затримує нормальний розвиток дитини.
