навчання. Так, у методичному листі „ГУС'а“ (Письмо 1-ое. О комплексном преподавании. Вид. 5, ст. 3) читаємо: „Ми свідомо вживаємо терміну „комплексна система“, а не терміну „комплексна метода“; мотив до цього той, що ніхто не вживає „предметової методи“, а всі говорять про „предметову систему навчання“ й далі — „Проте треба сказати, що й терміну „комплексна система“ ми ні в якому разі не зрікаємося. Але цього ми терміну вживатимем в його власному (треба сказати — глибокому) значенні. Комплексна метода є певна наукова метода, що вимагає вивчати речі і з'явища не ізольовано, а в їхніх взаєминах, у зв'язку один з одним, в їхній сукупності та складності. Розуміння „комплексна система“ ми можемо поставити поруч таких понять, як „діялектична метода“, але не поряд таких, як от „наочна“, „екскурсійна, „метода формальних вправ“. Комплексна метода є метода вивчення, а не метода навчання, не метода викладання. Комплексну методу ми розуміємо, як відомий діялектичний засіб, а саме, як наукову методу (методу науки, метода, що нею користуються при дослідах)“.
З наведеного погляду ми бачимо тільки, що тут намагаються сполучити два різпі поняття — систему й методу. Припустімо, що комплексна метода є наукова метода, але назвати наукову методу комплексною системою ми не можемо.
Система є доладна низка понять, опертих на одній загальній думці та розвинених в послідовному порядку. Метода є сукупність способів та правил і їх ми повинні додержувати, щоб мати певні здобутки. Як бачимо, це такі два поняття, що не можуть замінити одне одного.
Виходячи з таких означень системи й методи, треба вважати, що комплексна система є лише розклад матеріялу, та й тільки. Так певно міркує й Київський кабінет соц. педагогіки, коли пише: „ГУС та Порадник дають новий матеріял для роботи з дітьми й нове його планування, а це своїм порядком потребує від учительства нових метод та засобів освітньої роботи“. (Письмо 1-ое. О комплексном преподавании. Вид. 5, ст. 3). Отже, Київський кабінет соцпедагогіки відокремлює систему, як планування матеріялу, від метод та засобів, що за ними треба переводити комплексну систему.
М. Пістрак (М. Пістрак. Насущные проблемы современной школы, ст. 78), ґрунтуючись майже на тих засадах, що й ГУС, доходить до протилежних поглядів на комплексну систему. На його думку, сучасність треба вивчати, ознайомлюючись з окремими її об'єктами в їхнім загальнім зв'язку; зосібна кожний об'єкт слід вивчати з різних поглядів, освітлюючи різні сторони одного многогранного об'єкта, досліджуючи обопільний зв'язок їх та вияснюючи, як одне явище переходить в друге, себто сучасність треба вивчити діялектично.
