дитячу силу, а для того, щоб у них — і в саду, і в городі — проробляти свої досліди, вчитися розуміти з'явища природи, спостерігаючи їх, впливаючи на їх, ставлячи себе і їх в певні взаємини. Дитина тоді навчиться знаходити й відкривати для себе нове. І тому праця на шкільній ділянці повинна бути не простою роботою, звичайною в місцевому господарському й промисловому житті, а мусить являти собою експериментальні досліджування тих явищ, що правлять за підвалини, скажімо, городніх культур.
Така аналіза визначає всю повноту охоплення всіх боків діяльности дитини і певний інтерес її до праці, що йде за цією методою.
Ці зразки того, в чому виявляються моменти досліду в шкільній праці, підкреслюють те, що досліджування, дослідницька праця вченого, як рівняти до такої праці учня, значно відмінна. А проте вони на одне сходять, а саме, дослідча праця є самостійне опрацювання даного матеріялу. А цього вже досить, щоб дослідження обернулось на педагогічний засіб нової школи.
Ми вже зазначили, що науково-дослідча метода є доладний і плановий процес, проте вживати його цілком у шкільній практиці масової школи ми не можемо. Для цього немає ні часу, ні матеріяльних спромог (лябораторій, кабінетів, приладь, матеріялів тощо). Та й самі діти не набули такого досвіду, щоб могли проходити всі ступені наукового досліду: їхня логіка думання занадто примітивна, щоб вони могли триматися всієї ширини й глибини процесу наукового досліджування. Тим то в практичній роботі педагог мусить пристосувати цю методу до своєї малої авдиторії, запозичаючи в неї характерні для досліду елементи й заховуючи головні принципи її та послідовність.
Нема нічого дивного, що кожному ступневі розвитку дитини відповідатиме й форма досліду. І тільки з поступовним розширенням знання і досвіду дітей по групах нашої школи можна ще раз ширше використовувати елементи науково-дослідчої методи. Масова чотирилітка якраз і становить першу добу шкільної науки. На неї припадає найтяжча праця шкільної роботи: пристосувати дитячий організм до нової форми діяльности, прищепити технічні навички, сполучивши їх з елементарною грамотою й набуттям дитиною знання, що закладає підвалини засвоєнню науки й дальшому поступові в ній.
Педагог повинен у своїй роботі все це обміркувати. Тим то немає нічого непедагогічного в тому, що і самі методи роботи відмінятимуться й залежатимуть од віку, сил та розвитку дітей, матеріяльного стану школи та умов шкільної праці.
