До якого розділу побудування комплексу вони увійдуть і чи взагалі можна такий розділ заводити?
З наведених трьох схем розробки комплексів різних авторів ми бачимо, що в колонках або розділах — в усіх є мова лічба і навіть краєзнавство (Київська). Треба гадати, що в старших групах трудової школи (ідучи за авторами) тут мають бути ще інші предмети, як хемія, фізика, природознавство тощо. А з ними разом мусять десь знайти місце і технічні навички, формальні знання. Справді, без формальних або технічних знаннів не можна успішно розробляти комплексів, не може бути поступу у вивченні життьових з'явищ. І розгортаючи планово комплекси на рік, всі ці знання треба вкласти в кожний комплекс, в кожну підтему. Тут з'являється третій момент розгортання комплексу — технічні навички та формальні знання. Коли не завести в комплекси цього третього моменту, то й шкільна робота, шкільний педагогічний процес не матиме суцільности і ці вправи завжди будуть чужим тілом, відірваним від єдиного процесу.
Отож все це промовляє за три моменти в комплексі і на наш погляд увесь матеріял проробки і слід розкладати за цими трьома колонками. Тоді тільки можна внести ясність в роботу практика-вчителя і не на один комплекс, а на цілий рік комплексової роботи.
Ми так гадаємо, що кожна тема підказує педагогові дидактичний матеріял, а можливості школи покажуть йому на якому матеріялі спинитися, який буде приступний в умовах його праці. Щодо методичного боку справи, то тут потрібна широка практична методика, що допоможе вчителеві самому провадити навчання за комплексною системою. Третій момент ясно визначено в окремих програмах порадника, значить він є, обов'язково мусить бути і дістати почесне місце в колонках розгортання комплексу. Почасти його матеріял органічно ув'яжеться з комплексом, а почасти являтиме собою свідомі вправи для того, щоб і далі набувати знаннів, розробляти комплекси й вивчати життьові з'явища. Коли діти, наприклад, виучуватимуть правила дій на дроби, то вони повинні знати, для чого їм потрібні вони, коли робитимуть різні речі геометричні форми, то знатимуть їх значення в життьовій практиці. Те саме і з географічними, історичними, природничими знаннями та різними технічними вправами.
Дидактичний матеріял часто подають схематично й теоретично не робивши безпосередніх спостережень. За джерело дидактичного матеріялу часом стає або книжка (читають з книжки про якісь, явища) або бесіда вчителя, одно слово те, що вважають за методичний матеріял, обертається на дидактичний. Бо навіть, часом трапляється, що формальні знання ста-
