Давати віру тому, що самоудосконалення можливе без прикладу, не можна. Гарний приклад в один час становить собою стимул, що підштовхує дитину до самоудосконалення. І коли приклад вчителя не відповідає вимогам його, коли дитина спостерігає, що сам учитель ламає правила, момент наслідування втрачає свою силу у справі організації в дитині сталої поведінки, сталих навичок.
14. Емоції мають чималу вагу в процесі навчання, і школа повинна використовувати їх, щоб збільшити продуктивність шкільної роботи Емоціональні переживання прокидаються дуже рано. Вже на першому році життя дитина переживає момент приємного й неприємного. На почуття задоволення і незадоволення виростають умовні емоціональні реакції. З часом на їхній базі виразно складається поведінка дитини. З цього виникає й потреба використовувати їх з навчально-освітньою та виховною метою.
Переживання приємного й неприємного дає певні реакції в поведінці дитини, в її бажанні працювати. В даному разі уміння вчителя використовувати ці моменти може лише сприяти зміцненню навичок, закріпленню вправ та набуванню знаннів.
Учитель, коли йому учень покаже малюнок хати, може сказати: „Ну, на що ж це схоже, хіба так малюють хату? Піди й намалюй краще“, а може й так поставитись: „Ти намалював стару хату, з кривими дверима, стінами й вікнами, — це добре, а тепер піди й намалюй нову хату з рівненькими стінами, гарними рівними дверима й вікнами“. Ефект буде різний. Перша відповідь незадоволить, спричиниться до протесту й не бажання далі працювати, друга, — навпаки, — підбадьорить учня, збудить у нього бажання виконати краще свою роботу.
Процес читання може обернутися на нудну, прикру працю, коли дати нецікавий або важкий матеріял. Учня підбадьорює успіх, що Його відзначає вчитель.
Не слід зв'язувати з шкільною працею неприємних переживань. Учень завжди ладен прикласти максимум енерґії, сил і часу, щоб виконати завдання. Коли ж після роботи він почує догану, а то й пропозицію лишитись після занять та виконати роботу краще, то матиме лише неприємне почуття од науки, а це теж може утворити в нього навіть ворожі настрої до всієї шкільної праці.
Взагалі, коли поведінка вчителя пригнічує учня, коли наука нервує учня, добрих наслідків важко сподіватися: продукція тільки меншатиме.
Звичайно з цього виходить, що за виховний засіб треба вважати лише приємні емоціональні реакції. Важливо, щоб неприємні реакції сполучалися з певними досягненнями, з
