18. Зміст і організація педагогічного процесу „Життя є школа“ чуємо ми майже завжди, коли хочуть визначити силу виховного впливу, що витворює ту або іншу поведінку людини. В це поняття „життя“ вкладається широкий зміст; це є не лише людська громада з її культурою, — сюди входить і природа, і праця, як взаємовідносини між людиною й природою. Таким чином, в розуміння „життя“ треба вкладати всю суму чинників, що впливають як подразники на поведінку людини. З цього походить і розуміння життя, як педагогічного процесу, що організує людину, вчить її. Життя це є те, що ми звемо оточенням.
Вище ми, виясняючи поняття оточення, зазначали, що поза ним не може бути процесу виховання, розвитку дитини, вироблення її поведінки. Це є той матеріял, що на ґрунті його відбувається і мусить відбуватися педагогічний процес. От чому воно входить в педагогічний процес, як один з елементів його, а саме як матеріял.
Великі багатства заховані в надрах землі, розкидані в природі. Та ці багатства перетворюються на справжні цінності лише тоді, коли дюдина почне організовано переробляти цю природну сировину на фабриках і заводах в корисний для себе й суспільства продукт.
Школа робить це саме з тим матеріялом, що дає їй життя, оточення. Силою, що перероблює цей матеріял, є — учень. Через організований педагогічний процес цей матеріял учні трансформують в продукт, цінний й корисний тому ж таки оточенню або життю.
Але, щоб провести цей матеріял через школу, треба зорганізувати, виробити методи, прийоми, систему подразників, щоб урешті здобути потрібний продукт — поведінку дитини. За організатора цієї системи методичних впливів є педагог.
Чинники в процесі шкільного навчання обирають кожний своє місце відповідно до виробничої цінности його в системі навчання.
При всякому організаційному педагогічному процесі, за винятком системи вільного виховання, елементи процесу розкладаються в порядку їхньої логічної залежности від виробничого процесу, від їх, сказати б вступу на кін до системи чинників, що зумовлюють найбільшу продуктивність педагогічного процесу.
Як і в усякому виробничому процесі, так і в педагогічному, на перше місце стає організатор процесу — в нашім разі педагог. Він саме, а не хтось інший, організує і виховує дитячу поведінку в природному оточенні нашої школи, що набула певних форм колективної праці; завдяки цим колективним формам і силою їх педагог впливає на учня, мобілі-
