Мова в I концентрі нашої школи У новій школі (говоримо за Порадником[1]), а надто в школі, де робота йде за комплексною системою, рідна мова має помічну, а не самодостатню вагу: рідній мові надається значення знаряддя людської розумової діяльности. Та це не зменшує ваги її для людини, і школа, готуючи дітей до нового життя, на розвиток мови особливу мусить звернути увагу. Культура живого слова в школі мусить дістати особливе місце, тим паче, що дітям у школі доводиться часто-густо вдаватися у своїй роботі до слова: дитячі зібрання, дитяча газета, кореспонденції, часописна справа тощо про це свідчать.
Звичайно, діти не опанують мову, культуру слова, коли вивчатимуть її на окремих лише лекціях рідної мови: навчати дітей рідної мови повинно в процесі цілої діяльности в школі, тоді культура мови становитиме собою наслідок зусиль усіх педагогів, що організують життя в школі. І завдання школи в процесі праці з дітьми щодо вивчення життя — дати всьому цьому визначення через слово, навчити володіти словом, навчити переказувати свої думки усно й на письмі.
Та це зовсім не означає, що в школі, в її роботі, не повинно бути окремих лекцій з мови: такі роботи будуть і вони повинні бути, раз вони дадуть змогу зосередити всю увагу на аналізі мови, на її розвиткові.
Роботу в царині мови не слід виводити поза межі комплексів: рідну мову треба провадити у комплексах на тому самому матеріялі, що є й у комплексових програмах, і всі труднощі шкільної роботи, може, і полягають в умінні ув'язати мовні знання в комплекси. Таким чином вивчання мови йде в комплексах, на комплексному матеріялі. А проте виникає два питання: 1) чи дійсно можна всі мовні роботи брати із комплексного матеріялу, чи вистачить його, щоб вивчити мови і 2) чи можна бути певним, що мовна робота в комплексах закріпила в дітей певні знання, чи то, може, вона тільки познайомила з ними.
- ↑ Порадник видання 1925 р.
