Читання вголос Після того, як учитель прочитає твір і пояснить незрозумілі слова та фрази учні читають його вголос. Читання творів учнями — найболючіше місце методичної техніки. Техніка читання вимагає того, щоб учні привчалися читати вголос, окрім того і самі діти цікавляться цим, але провадити читання так, щоб усі учні брали активну участь, хоч би уже уважним стеженням по своїх книжках, за тим, як читає товариш, майже неможливо за відомими шкільній практиці способами.
Річ у тому, що читання вголос має на меті: 1) дати дітям змогу зрозуміти зміст твору та 2) збагатити їм свою літературну мову. Коли педагог поставить собі завдання закріпити нові слова, вирази, він пошкодить змістові. А коли зверне увагу на зміст то загинуть цінні моменти для вивчення мови. Через це вчитель мусить в одних творах давати увагу змістові (твори, що яскраво відбивають тему, яку розробляють учні), а в других — мові (твори, що багаті на образи й художні літературні зразки).
В першому випадкові читає один учень ввесь твір, або більш-менш закінчену його частину, решта учнів стежить чи правильно той читає і занотовують помилки, а як твір прочитано, вказують на них, тільки коротко.
В другому випадкові теж один учень читає твір, але після читання іде не тільки розгляд помилок, а також відзначають окремі фрази й вирази, з'ясовують їх з боку художнього, складають фразеологічний словничок і т. ін.
Спосіб читання по черзі або розбиваючи твір на шматочки цілком не педагогічний. Це розвиває не тільки байдужість до того, що читають в клясі, а ще й призводить до розкиданости, неуважности як до самого змісту, так і до вимови.
Комплексова система запровадила нові напрями в методиці навчання, знищила предметовість і з'ясовні та виховальні читання повернула на читання для знаннів, винаходу, досліджування. Читання в наших школах ставить перед дітьми, найперше, ідею і вони в кожному творі шукають ту ідею, з'ясовують її. Читання таким чином стає не за самоціль, а за засіб. Отже у нас не має побоювання з приводу того, чи є в дітей інтерес та усвідомлення того, що вони читають. Самою нашою установкою ми надаємо навчанню життьовости та звільняємо його від схоластичности.
Інші вправи до розвитку усної мови Усні бесіди слід запроваджувати з початку навчання. Діти, беручи в них участь, не тільки виявляють свій лексикон, не тільки привчаються розмовляти на дану тему, а ще й одночасно вони навчаються спостерігати живу мову, її форми, вивчати й занотовувати ці форми й тим збагачувати свій мовний доробок.
