Доповіді на певні теми, що їх проробляли ланки або групи учнів і навіть індивідуально окремі учні, не тільки привчають учнів до виступів та до оборони своїх думок перед колективом, а також примушують цілий колектив брати й жваву участь в дискусіях.
Літературні ранки, вечірки, вистави. Для тої ж таки мети вчитель може використати літературні ранки і вечірки, що організуються з приводу різних свят або закінчення триместрів. Готувати твори повинна ціла кляса. І тільки перед виступом учні сами вибирають поміж себе виконавців на святі. Не педагогічно буде, коли вчитель сам, з своїх міркувань, обиратиме виконавців. Більшу вагу мають підготовчі моменти праці. Схільність дітей до драматизації дає змогу педагогові широко використовувати цю здібність на всіх роках навчання. Драматизація творів дає багатий матеріял для усної мови, вправляючи учнів в інтонації голоса, витворюючи в них виразність і чіткість вимови. Взагалі сама гра, поза, рухи і дії вимагають од дітей пристосувати свій артикулятивний апарат до живої мови та до її нюансування.
Окрім того, вибір речі, її аналіза, персонаж, аксесуари, врешті цілий комплекс інсценізацій дають широке поле для колективної та індивідуальної творчости й зацікавлености, а з цього й для активности цілої групи. Кожна дрібниця од зовнішности до внутрішнього змісту й перетворення її в динаміку рухів, потім вивчення ролей, все це є прекрасний засіб для того, щоб вправлятися з мови та вивчати й поглиблювати розуміння самого твору.
Кінець-кінцем, сама вистава і особливо останній момент — обмін думками з приводу вистави. Тут не тільки можуть точитися дискусії, тут знову репродукується твір для ілюстрації досягнень або хиб, що трапилися підчас вистави.
Виразність вимови Учитель, як ми вже зазначили, мусить уміти виразно вимовляти те, що читає. Виразне читання являє собою міцний чинник виховання в дітях естетичного почуття мови. Велика хиба для педагога — це відсутність виразности, коли він читає твір. У школі педагог — майже єдине джерело для репродукції поправної усної вимови. Учень, що не навчиться виразно читати, не зможе так легко зрозуміти й засвоїти твір, не матиме певности, читаючи. Виразність допомагає гостріш відчувати емоціональні моменти твору і тим дуже реагувати на них.
Які ж вимоги ми ставимо виразному читанню?
а) Вимова повинна бути правильна, цебто учень мусить читати так, як надруковано. Неправильна вимова часто є наслідок недбалого виховання в дитинстві, особливо у вимові окремих звуків: „р“ діти вимовляють як „л“, „ш“ як „с“ і т. ін.
