стежать за написом і фіксують нарис слова та цілого речення в себе у зошиті. Коли речення, написано, вчитель пропонує списати його не дивлячись більш на дошку. Отак списують ввесь призначений на списування текст. Коли учні привчаться відразу писати цілими словами й фразами, учитель далі не залишає написану фразу на дошці, а написавши її, зараз же стирає. І тільки після таких вправ можна давати дітям текст самостійно списувати, не боячись того, що вони знову копіюватимуть його літерами, а не цілими образами.
Проте кожного разу слід, розглянувши текст перед списуванням, вимагати, щоб діти прочитували його вголос увесь цілком.
Списування з пропусками. Ці вправи ми часто здибуємо в наших граматиках, а також в деяких читанках. Цей спосіб має багато заперечень від методистів. Та все ж причиною тому був не самий спосіб, а те, що ним надто зловживали та перебільшували його значення. Річ у тому, що геть не всі ортографічні правила можна засвоїти списуванням, надто закінчення слів у відмінках. Тут треба щоразу до певної міри напружувати і пам'ять і свідомість взагалі. А це швидше розвивається, як уживати списування з пропусками. Учень вправляється у вишукуванні правильних зворотів, і тим удосконалює свою пам'ять, свої знання певних правил.
Треба зауважити, що списування, як таке, без знання граматичних правил, не може навчити правильно писати за той період, часу що, визначений у нашій школі; завдання школи — виховати свідомість того, що робить дитина, отже кожен рух, що став з часом механічним, як от процес писання спочатку складається з низки свідомих актів, що їх треба міцно засвоїти. В житті доводиться писати часто і те, чого не бачили у формі друкованого або писаного слова, а тільки те, про що чули (слухові вражіння). Дитина в таких випадках повинна користуватися певними мовними правилами. І от, подаючи вправи на списування з пропусками, ми прищеплюємо учням вправність у вишукуванні правил письма. Проте надавати цим вправам перебільшеного значення не слід, особливо на перших роках навчання.
Письмо вивченого напам'ять. Гадають, шо коли учень щось вивчив напам'ять то в один час у нього зафіксовується і нарис слів і правопис їх. Почасти це правильно для осіб зорового типу: проте здебільшого матеріял, щодо його фіксації на письмі, заучується пасивно. Тому цей прийом, хоч він і досить поширений у шкільній практиці, не можна рівняти до списування, як це роблять прихильники цього прийому. Для заучування напам'ять звичайно дається віршований матеріял, але пунктуація тут або розділові знаки, а потім письмо рядками, перешкоджають цілому письму. В уся-
