нями, де всяке слово, розібране раніш окремо, здобуває часом і инше значіння і иншу вимову; нарешті буває, що в речінні дитина не може відрізнити одно слово від другого і пише їх укупі; не може вона зупинятись на начеркові окремих слів, як того вимагає цей спосіб, як нам цього бажається, або як ми, дорослі, це вміємо робити. Псіхологія дитини, при однакових загальних рисах, має особливі логичні закони, часом протилежні нашим думкам. І нас дивує, що дитина років 3–4 вчилася, як писати, а на іспиті робить незрозумілі для нас помилки.
Отут-о й виявляє себе найбільше та особливість у дитячій вимові. Коли дитина забуває (а це так можливо підчас діктанту), як проказав їй учитель, вона починає пригадувати слова і тут починається плутанина, яка кінчається тим, що дитина обовязково пише не так, як почула зараз од учителя, а так, як може вимовити своєю рідною мовою, до якої вже принатурились органи її чуття.
Правда, пояснюючі діктанти значно кращі за повірочні, але все-ж і вони не досить помітно зменшують помилки, не зовсім запобігають калічінню слів. Через те ми не можемо і цей спосіб уважати за відповідний і цілком добрий для наших дітей, надто тих, що мають од 7 до 9–10 років. У таких дітей переплутуються розуміння одної мови з другою і приводять дитину до цілковитого нерозуміння ні того, що вона пише, ні тих правил правопису, знання яких вимагає від неї школа, — у неї мало ще асоціацій, мало придбаних свідомих асіміляцій з фонетично-граматичного боку в своїй рідній мові.
Вчиття правопису чужої мови в такому випадкові, та ще такими засобами і в такий вік, для українських дітей стає Сізіфовою роботою. Хоч би як учитель силкувався задержати і зміцнити знання в головах у школярів, але досить дитині самостійно почати писати, і вся її праця полетить шкереберть назад до своєї матері-природи, до своєї рідної мови.
Далі ми побачимо, що не тільки по українських школах, але і взагалі пояснюючий діктант не може задовольнити своїми наслідками педагога, не можуть здобутки його запевнити в правдивости такого способу.
Незадоволення згаданими способами навчання правопису давно примушувало педагогів шукати таких способів, які най-
