ліпше віяповідали-б їх бажанням та вимогам школи. І досить було зьявитись експеріментальній педагогиці, як і цю частину шкільної праці освітили науково-експеріментальними досліджуваннями. Найбільш у цьому напрямкові працював німецький проф. Лай. Через те нам і доведеться покликатися головним чином на його досліди.
У своїх дослідах він змагався уникати стороннього впливу на них різних асоціацій, звязаних з рідною мовою. Щоб ізолювати учнів од них, він брав для експеріменту слова чужої (латинської) мови, підбіраючи слова з однаковим фонетичним складом та однаковими труднощами.
В дослідах Лай додержувався такого порядку:
1. Писання того, що чує дитина, що приймає слухом — досліди, з слуховими вражіннями (писання під діктант).
Вони поділялись на: а) діти слухали з закритим ротом, не користуючись рухами мови[1], б) діти слухають і пошепки повторюють, а потім пишуть: в) слухають і разом голосно повторюють, а потім пишуть.
2. Писання того, що бачить дитина, це-б-то зорові вражіння.
Складались досліди з а) списування без рухів мови: перед учнями ставилась друкована табличка з словами без усякого значіння; учні дивились мовчки, а потім писали; б) глядіння з тихим промовлянням виставленого; при цьому дослідові учні, дивлячись на слова, користувались рухами мови пошепки; в) глядіння з голосним вимовлянням. Учні голосно прочитували слова і писали по памьяті.
3. Прикладання літер по літеро-складовому методові. Учням показувано табличку з словами, і вони читали їх, складаючи по літерах. Табличку приймано, і учні писали по памьяті.
4. Списування з рукопису. Учні списували з пропису, стиха промовляючи. Списування повторювалось стільки разів, як і в попередніх дослідах слухання й глядіння (слухові і
- ↑ Цей дослід, на думку проф. Меймана, не досить доскональний, бо і з закритим ротом можлива внутрішня мова. І це досить правдиво: я знаю людину, що має звичку пишучи стискувати рота і без внутрішньої мови, це-б-то без моторних уяв не може писати. Особа та, бувши хлопцем, без шепотіння не могла написати жодного слова. З його глузували і з того часу він завше стискав рота, як писав, але не перестав внутрішнє промовляти слова.
