Незвичайна здатність людського организму приймати всякі роздратування, задержувати в памьяті уяви їх, складати ці уяви в особливі асоціації, аперцепувати їх і утворювати міркування — здатність ця бере таку велику участь в розумовому розвиткові людини взагалі, а дитини зокрема, що нам, учителям, і всім, кому дорогий непопсований дитячий розум, правдивий і нормальний розвиток душевних сил дитячих, не зайвим буде розглянути ту головну рису її, що зветься увагою, розглянути її в звязку з вимогами правдивої педагогики.
Правда, ми сливе не знайдемо на земній кулі такої школи, де-б навчання і виховання були зґрунтовані цілком на наукових і природніх підвалинах, де-б цілком задовольнялись духовні і фізичні потреби людського организму. Але ми повинні намагатися, щоб було виконано це всесвітнє завдання, оскільки залежить од духовної сили людини, оскільки у нас вистачить цієї сили на його виконання. І чим більш ми переконуємося в конечности їх, тим більше здається нам неможливим инший шлях до освіти дитини, як наукове зьєднання школи з природою дитини, це-б-то, щоб школа розвивала заховані внутрішні здатности дитини, помагала добрим почуттям пробитись з-під намулу оточіння, виховувала найліпші людські здатности без всякого надсильства, стежучи за одночасним гармонійним розвитком душі і тіла.
Де громадське життя йде інтенсивніш, де правдива загальна освіта людськости розуміється як культурне поступове придбання великої вартости, там постійно школа збли-
