особливою жвавістю і зворушливістю. Причини цьому треба шукати в розвиткові мізкової кори.
Дізнання — то є акт скупчіння уваги нашого организму на вчуттях і почуттях. Псіхична увага виявляється у підвищенні комплексів вчуттьових прийманнів і збільшінні почуттьових вражіннів. А від того увага, як вольове зусилля, є продуктом поступового духовного розвитку. В цьому нас переконують наші власні спостережіння і що-денні факти.
Увага не є елементарним і простим псіхичним актом; її складено з послідовних процесів, з якими (як то стверджують здобутки псіхології) звязано підвищення енергії нашого думання і напружіння відповідних органів почуття.
Великі масові або несподівані зьявища приваблюють нашу увагу, збільшують нашу чуйність до них. Зовнішні вияви роспачу або великої радости викликають увагу до них і збільшують у нас відповідні почуття. В цьому випадкові з особливою силою впливають на нас, звичайно, задоволення і те, що цікавить нас і що знаходить в нашому организмові природні нахили.
Загальною рисою уваги є напружіння мьязів тіла, що дають субьєктові, охопленому увагою, вигляд напруженої нерухомости. Степень напружіння показує на степень уваги, відсутність напружіння мьязів додає йому вигляд роскиданности: концентрація свідомости звязується з концентрацією рухів і навпаки — розбрід думок зьєднується з роскиданністю рухів.
Ми вже казали, що зворушіння роздратовують сенсорні мізкові центри, викликають асоціативні образи почуттів, які потім переходять в рухи. Ці рухи, зьєднуючись з моторними (руховими) вчуттями, викликають відомі принатурені рухи, що стають необхідним елементом уваги.
Таким чином зовнішні вияви уваги — у мьязових рухах, по яких і можна спостерігати степень уваги. Так, при напруженій увазі дихання робиться тихше, а инколи переривається і на мить зупиняється. Чоловий мускул скорочується, утворює поперечню чолову зморшку і піднімає брови, від чого очі широко роскриваються, погляд стає сливе нерухомим. У виключних випадках і рот роскривається (особ-
