Перейти до вмісту

Сторінка:Чепіга Я. Проблеми виховання й навчання. Кн. 1 (1913).pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Дитячі гри. Значіння дитячих игр у вихованні національнхи нахилів дуже мало розглядалося в педагогичній літературі. А проте важливість їх очевидна. Досить придивитись до того, чим і як грається дитина, щоб побачити тут і спадковість, і особливість у способах, всіх рухах і поводжінні, які так виразно одрізняють українську дитину од російської, німецької та ин. І тут національність з її расовими рисами одбивається на грах. Мені часто доводилось стежити за гуртками діток од 3 до 5 літ. Складались вони часто з дітей — жидів, українців, німців, поляків і великоросів. Не чуючи Їхньої мови, я стежив за їхніми рухами, поводінням, мигами, і, не помиляючись, міг сказати, де чия дитина. Дитячі гри це рухи, якими дитина зміцнює національні здібности. Обопільний вплив игр і національности зьясовується природніми здібностями душі находити рідне її природі і відгукуватись на все близьке й рідне. Прирожденність і тут відограє певну ролю. Правда, в дитячих грах імітування має свої національні риси та хист. Тут ми повинні зазначити, що під назвою гри ми розуміємо не щось відокремлене од життя, домівки, а те, що виходить з вивчіння околишнього світу, з внутрішніх змаганнів. Наприклад, дитина, лежачи в колисці, починає „укати“ і багато разів повторює „у“ або „угу“; вона бавиться тим, що дає їй задоволення органів почуття. Але ми помилились би, як-би назвали простим актом цю складну псіхичну працю-гру, що часом буває не меншою за думання й творчість філософа. Витворювання згуків є грою і разом вищою роботою людського розуму. Пізнаючи світ, приймаючи й реагуючи на його впливи, дитина, граючись, дістає свідомі досвіди. Тут згуки, видимі річі, поводжіння близьких людей, нарешті, її власна творчість, переплітаючись і впливаючи обопільно, надають грам всіх ознак нації, раси. Досить пригадати своє дитинство, свої гри, взяті з життя свого народу або рідної природи, пригадати все, чим ми цікавились, чим бавились, і порівняти з такими самими грами російської, жидівської, або якої-небудь самоїдської дитини, щоб зьясувати те, що одрізняє духовне обличча дітей різних національностей.

Перші дні, місяці й роки бавиться дитина згуками, рухами, своїм тілом, пізнаючи себе і навчаючись одрізняти