Що примушує мене писати про таку всім відому річ, як фізичне виховання?...
Це було кілька років тому. В моїй школі лікарь оглядів дітей і сумно заявив мені, що він сливе не знайшов цілком здорової дитини. Памьятаю, як мене це вразило. З того часу я став звертати більше уваги на те, як діти ходять, як сидять, як стоять, що роблять між уроками. І тут тільки зрозумів я все своє недбальство щодо фізичного стану своіх учнів, а також неознайомленність із цим питанням і своє безсилля запобігти лихові при наших шкільних умовах.
В своіх спостережіннях я не обмежувався самими дітьми — школярами, я придивлявсь до підлітків, до дорослих, і всюди бачив те саме. Свідомо й несвідомо люди занапащали своє здоровья, здобуваючи погані звички в дитинстві, бо змалку про фізичне здоровья дітей не дбали ні батькі, ні школа. Виростаючи слабими, малосилими, діти знесилюють націю такими-ж безсилими й слабими нащадками. І все це сливе через те, що в наш вік люди, ганяючись за розумовою освітою дитини, забувають перш за все про здоровья її организма, не дбають перш за все про міцність тіла. А памьятати й розуміти глибокий природній звязок фізичного здоровья й розумового розвитку треба всім, хто бере участь у вихованні дітей, бо плекання здоровья дітей забезпечить здоровья й нормальний розвиток нації. Ознайомившись більш-менш докладно з питанням, я й узявся за перо, щоб нагадати кому слід про цю, забуту сливе, галузь виховання дітей.
Мьязовий рух підлягає двом законам — фізичному й духовному Фізичний — це вчуття, що мають своім грунтом фізіологичну природу организма. Органи почуттів приймають вплив зовнішніх річей і дій. Впливи ці зворушують нерви, які впливають на мьязи, а останні, коли нема стороннього стімула або внутрішнього задержування, утворюють відповід-
