Перейти до вмісту

Сторінка:Чепіга Я. Проблеми виховання й навчання. Кн. 1 (1913).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ний рух. Духовний бік всякого мьязового руху ховається в мьязових почуттях приємности і неприємности або байдужости. Рухи, зроблені самохіть або мимоволі, зьявляються під впливом скупчіння потенціальної енергії в часи спокою, але імпульсом іх завше буває або інтелектуальна або чуттьова діяльність. Зворушіння повинно пройти через рухові центри і утворити видповідну реакцію.

Щоб утворити активний або свідомий рух, потрібна центротяжна нервова течія. Течія ця повинна дійти до мозку й вернутись звідтіль витяжним руховим нервом і таким чином пройти через дізнання. Рефлекторні або пасивні рухи не доходять до нашого дізнання: вони розряжаються в спиннім мозку. Але вони однаково беруть участь у житті организма і підлягають законам його. Хоч явна непідлеглість мізковим функціям ніби виключає їх вплив на стан организма, проте внутрішнє, навіть малозначне порушіння правильної їхньої праці порушає і функціональну діяльність организма й одбивається на загальнім стані його. Ми відчуваємо задоволення од діяльности або неприємність і часто ставимось неприязно до тієї праці, яка раніш задовольняла нас, була приємною.

Різнація між чуттями й фізичною діяльністью (мьязовими рухами) спонукує дитину одрізняти між ними користні й шкодливі для организму, мати певну думку про них, розуміти впливи їх і розвивати свідомість виборі їх. Невільність рухів в дитинстві, їх підлеглість внутрішній силі — це в природі дитячого организма, у внутрішнім почутті задоволення. І тільки ряд свідомих порівняннів одних почуттів з другими та розуміння причин або мотивів их приводять до свідомости, з якою зьявляється й активна воля, це б-то духовна прикмета рухів.

З часом здобувається власне розуміння тих або инших річей і дій відповідно витраченій на них мьязовій енергії та чутьовим прийманням од них. З часом утворюються цим шляхом розуміння, що мають реальні підстави в нашім организмі. Ніякий активний рух не виникає без зворушіння мізкових центрів, без впливу на них навіть убічно наших чуттьових органів.

Кожний активний рух доходить до свідомости. Але потім, при досить частім повторінні, рухи набувають видиму