неодмінно припадає до більшого взагалі інтелектуального розвитку.
Ми сказали, що рухова діяльність сполучається з нашою свідомістю; рядом асоціацій ми здобуваємо активні рухи, і акт нашої свідомости нормально переходить в рух — виявляється актом волі. Під волею ми розуміємо нашу здібність до діяльности, імпульс активного життя, яке складають і всі інстінктовні реакції й дії, що утворились завдяки частому напів-несвідомому повторюванню. Нема жадного вчуття або почуття, яке не змагалось-бьі самовільно перейти в рух. Конечністю їх при відповідній силі є рух. Появління руху свідчить про присутність рухової уяви, яка завше має в собі елемент інтелекта. Без рухової уяви не може бути ніякої вольової діяльности, бо всяка рухова діяльність, вивчіння рухів і вживання іх при потребах є одним з перших свідомих актів волі. Воля, таким чином, сполучена з нашими діями. Моторні уяви, рухи й дії є першими джерелами волі; вони поширюють і збільшують її разом із своїм розвитком і зростом. Наші дії робляться все складнішими й складнішими; поширюються наші приймання, уяви, розуміння й міркування, а з ними зростають і збогачуються вольові акти. Одно слово, рівень інтелектуальної волі залежить од тонкости наших почуттів та од нормального розвитку їх.
Все висловлене показує нам всю серйозність питання про фізичне виховання дитини, всю важливість його за-для розумового розвитку та нормального духовного стану її. Фізичні працювання повинні ввійти в сістему виховання наших дітей, як дуже важливий фактор не тільки тілесного, але й духовного розвитку. Особливо в наші часи, коли діти так рано розвиваються, і так рано починають жити інтелектуальним життям, що фізичний розвиток їхньої природи не встигає йти поруч духовного, нищиться гармонія зросту организма, витворюється ненормальність. Дитина живе ніби нервами, знесилює фізичну природу і дорослою втрачає хист і талант, які зазначались змалку. Неурівноважений розвиток обох частин организма страшенно шкодить тому. На цім ґрунті зьявляються дегенеративні типи.
