рухів різних органів. Він давав дітям такі працювання, що готували дітей до складних і важких фізичних і розумових дій.
Ручна праця є природним змаганням витворити те, що дитина бачить, що оточує її; витворити так, як вона зберегла в своїй памьяті й уяві. Школа повинна користуватись ним, щоб розвинути його згодно з природою, беручи все од життя й готуючи цим дитину до нього ручною працею. Ручною працею розвивається не тільки зручність, але також і творчість та уміння утворювати приняті форми з матеріялу, доступного дитячим рукам.
Завданням ручної праці є сполучити фізичну працю з розумовою. Це виправдується фізіологичними потребами организма, яких дізнано тільки в останні часи шляхом експеріментального вивчіння природи дитини та теоретичними данними науки. Ручна праця спільно з иншими формами мьязових працюваннів є конечною умовою гармонійного зросту дитячого организма. Без ручної праці буває шкода не тільки цілости фізичного, але й розумового боку його. Останні досліди псіхофізіології упевнюють в тому, що од бездіяльности мьязів атрофуються відповідні нервові шляхи людського организма і самий мізок не досягає свого повного розвитку.
Фізичний розвиток повинен постійно іти поруч розумового і навіть попережати останній для того, щоб цей останній не задержувався. А через те ручна праця повинна мати форму фізичного працювання, інтерес до якого збільшується увагою й зусиллям волі, без яких не може бути користи од ручної праці.
Ні читанням, ні письмом, ні иншими шкільними працюваннями не захоплюється так дитина, як ручною працею. Не будемо казати про те, що праця така вимагає особливої уваги, але бачити свою працю виконаною і швидко закінченою, можливість зробити загадане самостійно наповняє душу дитини задоволенням. В ручній праці інстінктовне змагання дитини до самодіяльности знаходить задоволення нормально. Розуміється, багато залежить від того, як поставити ручну працю. Хоч тут все-ж таки легше знайти метод вчиття, бо він виникає із самої праці. Завдання учителя, на
