погляди на те, що круг неі. Словами мало що дамо дитині: тільки при рухах та вчинках слова мають силу досить доброго впливу, а звичайно слова зостаються словами, як тільки вони росходяться з ділом. Неможна навчити дитину моральним обовязкам через вивчіння кодексів початкової моралі; треба, щоб дитина сама пережила їх, переробила своїм розумом і склала певний погляд на всі людські вчинкі.
Перед виховничими стоїть невідступно завдання: дати дитині такі обставини, в яких було-б найбільш пережито, здобуто найбільш знаннів, зберегти дитячу псіхику непопсованою непевними умовинами нашого сучасного життя, щоб дитина найменш втратила свого доброго хисту й життьової радости.
Допомогти цьому може здорова семья, чула родина, серед якої дитина живе, їх міцні життьові підвалини, високий моральний й розумовий рівень. Бо чи можуть зробити моральний вплив батько, мати, або взагалі виховничий на свого вихованця, коли навчатимуть правдивости, навчатимуть бути щирим, увічливим, а сами будуть часом неправдиві, лицемірні, жорстокі й т. ин., вимагатимуть ладу й дісціпліни, а сами повсякчасно ламатимуть їх. Дитина добре це помічає й з особливою інтенсивністю переймає такі-ж самісенькі погляди та вчинки. Можна собі уявити, як у такім разі ненормально йтиме розвиток, які негативні будуть моральні здобутки.
Не мало перешкоджає путньому вихованню дітей брак у батьків та у виховничих потрібних знаннів. А керуватись самим тільки особистим почуттям та сімпатіями дуже мало для цього діла. Треба всі свої вчинки погодити з науковими вимаганнями що до виховання. Невдале, погане виховання може викликати знервування у зовсім здорової дитини. Природа наділила дитину особливо тонкою вразливістю. Дитина надзвичайно глибокий спостерігач. Вона все підмічає й користується повсякчасно у вчинках своїм придбанням. Це робить вона сливе пасивно. Отже і в пасивних спостережіннях дитина часом вживає активности, робить з підмічених фактів логичні, дивно правдиві для її віку висновки. На розвиток активности у дитини треба також звернути пильну
