увагу, щоб вона розуміла кожне зьявище; треба показати дитині, що кожний рух, кожний вчинок, мають причину й дотичний наслідок, і вона на них впевниться, оскільки правдиві ваші слова й певні ваші погляди.
Для розвитку морального почуття дитині потрібен імпульс внушіння — внушіння діями инших. Чужа сила волі, рухи, упевнені промови мають силу пошести. Дитина, попадаючи в коло своїх товаришів, одміняє зовсім своє поводжіння. Гарні й погані натури перетворюються в певну силу, як тільки находять в оточінні прияючий ґрунт і вчинки. У дитячому житті внушіння відограє особливо значну ролю, дякуючи нервовости й чуйности дитячого молодого организма.
Яку має силу у цей вік внушаємість, можна бачити з судових процесів.
Ми всі підлягаємо внушінням оточіння. І тільки де-хто з нас має силу не піддаватись де-яким внушінням. До оточіння, що має силу внушіння, належать семья, товариство, вулиці не життя, книги, розмови, одежа, оселя, громадянство. На моральному внушінні зупинимо свою увагу й подбаємо про те, щоб вияснити, — яке оточіння і в якій мірі робить вплив на склад дитячої вдачі і розвитку морального почуття. Бо немає більш пекучої й гострішої потреби в громадському поступові, як освітлювання питаннів про нормальне виховання дітей. „Виховничі сістеми, — каже Спенсер, — як і всі державні заклади, не витворюються, але виростають, і зросту того неможна помітити за короткий час. Але, хоч-би як швидко одбувався процес поліпшіння, він проте вимагає допомоги, і найбільш діяльною допомогою буде обміркування цього питання“[1]. Само собою, не слова Спенсера нас спонукують до цього, а саме життя.
Перші свої придбання дитина має од семьї. Семья утворює ґрунт морального виховання, в ній дитина здобуває правила поводжіння; в семьї розвиваються внутрішні — гарні й погані — почуття, і вдача набірає рішучого напрямку у той або инший бік. Моральна атмосфера, в якій людина пробуває перші роки свого життя, од якої вона дістає те, на чім будується вся її будучина, має величезне значіння. Безпорадна
- ↑ Спенсеръ. Моральне виховання.
