в перші роки й підвладна тим, хто її оточує, дитина несвідомо, хоч і не примусово, переймає звички, вчинки й руи. Корінь найглибших нахилів до того або иншого життя — коло дитячої колиски: тут сіються зерна добра та лиха, зерна почуттів і вчуттів, якими, хоч може й не на все життя, зазначається вдача людини, як каже Смайльс, але які, до часу активного внушіння, керують вчинками дитини.
Спершу дитина через досвід, але рефлективно, починає одрізняти рухи, що задовольняють її або викликають неприємність. Спочатку дитина здобуває все органами почуття й робить усе виключно на підставі реальних придбаннів: робить те, що їй подобається, й уникає всього, що їй неприємне. Рядом повторіннів здобуває вона перші розуміння, а після того починаються дальші придбання. Дитина не тільки слухає та дивиться, вона вже робить активні рухи, вона починає імітувати те, що зауважила, переходячи од немудрих до складніших зьявищ. Вона спостерігає, порівнює й робить свої власні висновки. Думки з великим успіхом ширяться й розростаються, вражіння з інтенсивною силою викликають уяви, а з ними й рухи. І дитина у 4–5 років здобуває більш, ніж потім за все останнє своє життя.
Як у цей період все приймається, видно з того, що ми до глибокої старости памьятаємо значні дитячі вчинки свої з усіми подробицями. Перші найбільші вражіння зберігаються на все життя, і треба тільки найменшої причини, щоб їх нам яскраво уявити. У ці роки вже складається ґрунт людської вдачі, здобуваються звички, од яких почасти залежить прийдешнє щастя й нещастя людини.
Перший образ — це мати. Її вчинки — це могутній зразок, який дитина спершу наслідує, а потім робить з нього підвалини моралі й свої розумові здобутки. „Для дитини, — каже Ріхтер, — найважливіша доба життя — дитинство, коли вона починає вбірати в себе кольоріт і моральний абріс від єднання з иншими людьми. Коли ми подивимося нарешті на все життя, як на виховничий заклад, то побачимо, що й кругосвітній мореплавець, що бачить всі нації світу, приймає на себе від них впливу менш, ніж прийняв од своєї матері“.
Наслідує дитина матері повсякчасно. Мати — це „цілий світ навчаннів“. Навчається спочатку дитина не словами, а
