стала у темній кімнаті виявляти неспокій, з часом це почуття перейшло в страх, і тепер, коли їй восьмий рік, вона, зістаючись в кімнаті вечорами хоч би при світлі одна, щільно причиняє двері в темну кімнату. На моє запитання, навіщо вона це робить, відповіла: „так ліпше“. Дійсно, так ліпше, бо, як вона вияснила, темрява кімнати їй уявляється якоюсь марою, що з темної кімнати ввесь час слідкує за нею, — і це звісно нервує дівчину. І цього страху вона не може перемогти навіть в моїй присутности. В темній кімнаті, каже вона, темрява охоплює її і в її обіймах стає ще страшніше. Пригадуючи своє дитинство, я можу тільки констатувати, що подібне почуття охоплювало й мене, коли мені доводилось зоставатися в темній кімнаті. І головним фактором страху тут буває не самотність, а власне темрява.
Але не завше зьявляється у моєї дівчинки таке почуття страху. Одного вечора вона вимагає, щоб горіла свічка, поки вона засне, а инколи ні. Можна сказати також, що почуття страху до темряви не у всіх дітей зьявляється в однаковій силі і навіть не у всіх дітей буває воно.
Коли я запитав дітей — хто боїться темряви? всі одповіли, що бояться її. Про те Селі, Сікорський та инші дослідники запевняють, що не всі діти бояться темряви. Але це торкається тих дітей, уяву яких ще не роздратували різні страшні оповідання — наприклад, старшеньких, які сами бояться і других лякають. Але таких дітей нам доводиться бачити в дійсности дуже рідко. Умовини життя, свідомість своєї малосильности, беззахистности, страх перед річами і тваринами і взагалі досвід в цьому напрямку складають ґрунт до страху перед темрявою, в якій різні річі гублять свою ясність, і це надає їм фантастичні форми. Мій знайомий оповідав мені, що його дитиною часто лишали дома одного і не в хаті, а в шкляному коридорі. Ввечері, як починало темніти на дворі і ближні річі в сутіні губили свої відомі йому форми, страх збільшувався так, що він не міг зоставатися далі в коридорі, а вибігав за браму, аби не бачити того, шо зьявлялось йому від неясних абрисів, — які він напружувався впізнати.
Вчуття темряви стає тяжким дітям і само в собі. Темрява ніби віддаляє дитину од звичного, що вона знає, до чого звикла; тому, певне, ми вже у немовляток знаходимо
