дитини вимагає постійної любови і упертих турбот, а особливо самовихованости батьків. І не знаєш, що важливіше — чи любов, чи уміння скласти відповідні й потрібні для немовлятка умови. Перше природнє нам. Любов до дитини спадкова, а вихованість наша є здобуток від життя, вона складається з наших властивостей і нашого розуму. Коли ми виховані остільки, що кожний наш крок обміркований, кожний рух доцільний, кожний вчинок розрахований і скерований на добро, тоді нам легко і вільно скласти потрібне оточення для гарного виховання дитини. Коли-ж ми не володіємо собою; коли ми різкі в своїх вчинках і нестримані в діях, краще тоді відмовитись від виховання дитини. Любов не поможе. Ми поганим зразком будемо для неї і не будемо знати, куди поведемо її. А скільки таких батьків є між нами! Вони самі потрібують того, щоб їх виховувати, вони ще самі діти, тільки погані.
Дитина подібна воску в наших теплих руках, подібна глині, з якої можна зробити те, що нам потрібно. Надати ті форми їй, які ми хочемо. Але лише форми, бо змісту її природи ми змінити не можемо.
Але не кожний береться за те, щоб ліпити навіть горшки. Для цього потрібна наука. А за виховання дітей беруться всі, кому вийшли законні роки. Сліпі знають, що вони темні. А тут сліпі вважають себе зрячими. І від того так багато лиха на землі.
Плекання душі рівноцінне плеканню тіла. Але тіло ми бачимо; а душі ні. Душу треба виучувати, душу треба спостерігати і на тому будувати виховання. Душа не обмежується тільки тим, що їй дають, вона зі всього бере те, що їй подобається і виявляється вона у вчинках і діях.
Все, що її оточує, все залишає на ній свої сліди, все в ній відбивається. Тому так обережно треба ходити біля неї, так плекати її. В душі нашій живе одночасно звірь і людина. І в залежности від того, на що вплине більше оточення, те й буде з дитини.
Так, оточення може збудити в людині і зле і добре, і сила його надзвичайно велика. Але не одна родина оточує її, і суспільство бере в цьому участь своїм політичним і соціальним життям. І чим більше нерівности ми здибуємо в ньому, тим більше приводів для хисткої моралі дитини. Багатство і злидні, непрацюючі й працюючі, пани і раби, воля й неволя — це все те, що сприяє вихованню заздрости, ворожнечі, насильства, злодійства і крові, ріки крові!
І коли кращі люди прагнуть повного урівнення всіх і працею і достатками, то в цьому заховано жагуче бажання досягти повного щастя на землі. Скласти такі умови, де-б найменше було страждань і де-б роспускалась і квітла радістю й добром людина, і щоб нарешті зло було знищено на землі.
А це можна лише дружнею працею, дружніми зусиллями скласти такі умови, при яких присипалось би в дитині звіряче й зле і росло й виховувалось одне добре, гарне, людське!
Виховання дитини мусить грунтоватися на природніх властивостях людського організму. Без виховання цих властивостей
