дитині, тим сильніще вона лине до товаришів. З родин, в яких немає радости, життьової бадьорости, жвавої цікавої праці, діти біжать на вулицю і кидаються в обійми вулишної сваволі, вулишних інтересів, вулишного життя.
Здібність дитини втілювати те, що дає ій світ речей, що її оточує, лежить в природі самовиховання, самоудосконалення. Без цієї здібности людина не могла-б розвиватися. Ця здібність примушує дитину шукати дій. Ознайомившись з одним, вона шукає нового, від цього до слідуючого. І так як по щаблях дитина підвищується в своєму розвитку. Але її недосвідченність, її слабі сили і неуміння керувати своїми рухами, діями ставить конечну потребу допомоги дорослих.
Дитина все хоче знати, все відчути, все пережити. І це повинні скористати батьки й вихователі. Вони повинні скласти такі умови, при яких діти з найменшою шкодою для себе зможуть пройти тяжкий шлях підготовки до життя. Все потрібне їм вони здобудуть від нас. І це потрібно зробити, а инакше дитина буде шукати цього зовні. І не ганьбіть її потім, коли шукання приведуть її до поганого й шкодливого.
Не підбивайте дитину на зле своїми вчинками, своїм поводженням. Більше розумної чуйности до бажань її, побільше уваги до її потреб. Не чекайте, поки вона прийде до вас, ідіть ви до неї. Думайте про неї завше, а не тільки тоді, коли вона своїм вчинком нагадає про себе, Не будьте тим божевільним, який, побачивши у своїх колін свого сина, запитав: А ти хто такий? — Я-ж ваш син Петрусь. — Син? Петрусь? Так, так… Був, був… Так це ти, мій Петрусь! І він охопив голову сина і, обливаючись слізьми, цілував його. І потім раптом відштовхнув від себе: О, ні, ти не син мій! Ти гадюка! І поніс.
От такі є й батьки. Як божевільні вони тільки инколи пізнають в дитині свою дитину. То катують,то пестять, то клянуть, то голублять. І тим призводять її до вчинків, від яких батьки доходять до роспачу до божевілля.
Я знаю одну матір, яка благала смерти, аби не бачити своєї покаліченої її вихованням доньки. І коли ця донька хотіла її задушити своїми руками, мати вважала це найвищою й справедливою карою для себе.
Таку свідомість матері я здибав тільки один раз. А бачив я таких матірок сотні й тисячі!
Здібність переймання грунтується на рухові й діяльности дитини. Дитина змагається зміцнити й удосконалити свій організм рухальними працюваннями. Вона бігає, плигає, плаває, перекидається, співає, вигукує і цокотить без кінця. І тільки ніч та втома звалюють її в ліжко. Але прокинувшись вона знову в русі, в діяльности.
- ↑ Детальніш про це від VI де XIII в моій праці „Трудова практична педагогіка“. Вид. „Книгоспілки“.
