обробки багато вигідніш, ніж старий, але звичка сільніща за розум. Це-ж так мислить тоді, коли вигода ясна. В освіті й вихованні, здобутки від яких не виміряєш і не виважиш, то й поготів. А те, що дитина й швидче, й вільніще розвивається, що робить повніщий запас знаннів, потрібних в майбутньому житті, то мало цікавить батьків. Звичайно навчалися грамоти й старим засобом, та що користи було від тої науки? Що мало життя від неї? Для суспільства, для держави, які будують своє життя на жвавій, творчій праці, трудова школа особливо важлива. Держава не може марно витрачати народні гроші. Вона хоче містити цей капітал, яко мога вигідніш. А в цьому разі вибора бути не може. Стара наука пригнічувала здібности дитини, нова — розвиває їх, зміцнює працею і готує нових громадян для нового працюючого суспільства, яке поважає труд і яке кладе в основу свого добробуту працю.
Що торкається другого погляду на трудову освіту як на професійну, то тут просто переплутуються розуміння. З 10—12-річної дитини ми не можемо робити ремесника. Коли діти навчаються в нашій школі шитву, чоботарству, теслярству, гончарству і т. и., то це все для того, щоб від цієї праці іти до науки, щоб озброїти дитину тим звичкам, з якими легше їй буде далі вчитися ремесництву. Наша дитина, закінчивши початкову освіту, повинна не тільки уміти читати й писати, вона повинна бути людиною, яка при всяких обставинах знайде собі місце в трудовому суспільстві. Вона з'уміє бути корисною, вона пристосується до умов оточення, бо знатиме все, що основі лежить такого суспільства.
Нова школа широко використовує природну здібність дитини до руху й діяльности. А це виправдує її й робить її життьовою й конечною.
Весь світ впливів дитина приймає органами почуття. Очима вона бачить і схоплює форми, колір, розміри речей; вухами чує звуки, відріжняє по звуку речі й їх властивости; по смаку вона пізнає їжу, питво і взагалі живлення; нюхом вона чує запах речей і визначає їх; дотиком вона пізнає нерівне, гладеньке, тепле, холодне, гостре, тупе, колюче; нарешті м'язевим почуттям дитина пізнає важкі й легкі, м'ягкі й тверді речі. Словом, весь світ речей, їх властивости вона відчуває й пізнає своїми органами зовнішнього почуття.
Оскільки вони важливі для розвитку людини, то це видно хоч би з того, що коли ми позбавлені якого-небудь з цих органів, то весь наш світогляд змінюється: в нас не має певного розуміння речей. Сліпий від народження не знає й не може знати, що таке біле, чорне, сине, червоне, не може розуміти фарб. Окрім того і самі форми для нього не уявляються такими, як у зрячого. Я здибував людей, що не мали смаку. Вони їли з однаковою насолодою солоне й солодке, пахуче й вонюче. І світ їх уявлень був неповний.
- ↑ Ширше див. в моій праці „Практична трудова педагогіка“. Вид. „Книгоспілки“.
