При вихованні дитини непомітна хиба в прийманні й відчутті органів має величезне значіння. Ми вимагаємо від наших дітей того, що ми самі знаємо і як ми все розуміємо. Це ми, нормальні, здорові люде, і коли дитина не має ніяких хиб в своїх органах зовнішнього почуття, вона буде все так робити, як ми того хочемо. Але лише в неї яка-небудь хиба, вона не може робити так, бо вона не розуміє наших вимог, її органи почуття не дають їй того, чого ми вимагаємо. От тут і полягає багато тяжких моментів в житті дитини. Вона хоче робити так, як загал вимагає, і не може.
Батьки-ж, які не знають і не загадуються над причинами дитячих вчинків, не рахуються з цим, а настирливо і уперто вимагають робити так, як вони хочуть. І звичайно дитина страждає невинно, страждає, не розуміючи, за віщо її карають і чого власне хотять.
От чому ми вважаємо потрібним зупинитися хоч коротенько над вихованням органів зовнішнього почуття кожного з'окрема.
Зір. Народжена дитина вже з перших дніх шукає очима світла. Вона повертає голову, лише ви відчините віконниці вранці, або внесете лампу ввечері. Вона стежить уважно за рухом світла. Потім вона виявляє свою радість при світлих, блискучих речах, насолоду від них.
Далі, коли очі остільки пристосуються до світла, що можуть роспізнавати різкий, сильний, слабий і мягкий світ, вона починає відчувати приємність і неприємність від нього. Приємність виявляє радістю й уважливістю, а неприємність — заплющуванням очей.
З часом дитина починає пізнавати фарби. Одні з них їй любі, і вона тягнеться до них, а инші їй не подобаються, і вона або ставиться до них байдуже, або нервується й роздратовується. З фарбами звичайно сполучаються й ті речі, які нею пофарбовані.
Далі дитина пізнає форми речей. Але й форми речей не всі однаково подобаються їй. Невеличкі речі їй більше подобаються, нїж великі. Дитина лякається високої людини, великої собаки і любить маленьких звіряток і тваринок.
Беручи все це на увагу, батьки мусять охоронити зір дитини від всього, що їй не приємне. А найголовніше вивчити і дослідити, чи нормальний у їхньої дитини зір, чи здорова вона на очі.
Оскільки нездорові очі впливають на рухи, дії й вчинки дитини, це видко з такого простого факту. Жвава, весела, бадьора дитина стає млявою, сумною, лише вона захворіє на очі.
Один вчений досліджував хлопчика, який дивував всіх своїми негречними вчинками. В школі він був не уважний, неслухняний і ніколи не робив так, як йому наказано. Три роки дослідник не міг з'ясувати причин такого поводження дитини. І лише лікарь відкрив таємницю. Він дав дитині очки, які направили його зір, і з того часу дитина цілком змінилася.
Придивіться уважненько до своїх дітей, і не всі вони однаково роблять одну й ту-ж працю. Короткозорі до всього наближаються, коли шиють, читають або пишуть, та згинають своє тіло остільки, що це шкодить і здоров'ю. Далекозорі навпаки. замісто того, щоб вимагати й наказувати, а часом і карати, найкраще звернутися до лікаря.
