А скільки инших всяких недоречностей буває у дітей, які виникають з внутрішніх причин їх органів! Хиби їх непомітні для неуважних батьків. А коли неуважна людина, то і вчинки її неправдиві і шкідливі. Коли ж це ходить про мертві речі, то це ще невелике лихо, але коли ми маємо діло з живою істотою, то тут може бути непоправима шкода, — духовне каліцтво дитини.
Слух. Легко спостерігати, як відгуклива дитина на звуки. Вже в перші тижні народження вона виявляе велику чуйність до найменшого шуму. Дитина здрігується і починає моргати очима, лише почує який-небудь гуркіт, голосний і раптовий сміх, чихання і т. ин. Пізніше неприємні й сильні звуки викликають на обличчі виявлення ляку. Такі виявлення незадовольнення є природній захист свого органу слуха.
Природа як ніби підкреслює всю вагу цього органу для людини. Справді, оскільки цінний й важний для людського розвитку слух, видко хоч би з того, що людина, яка від народження глуха, завше буває німою (глухоніма). У людини, що позбавлена слуха, пізніще (під час хвороби або якого-небудь лиха), мова стає обмеженою, а з часом і зовсім зникає уміння говорити.
Голос близьких людей (матері, батька, старших сестер і братів) викликає у дитини ознаки задоволення. Вже на четвертому місяці співи матері або няньки заспокоюють її. Велике задоволення має дитина від людського голосу, його м'ягких, неголосних звуків, і навпаки грубі, різкі, відривчаті звуки голосу викликають неприємне почуття.
Те, що дитина любить робити сама шум і галас, зовсім не означає, що можна це робити старшим, що оточують її. Своїм галасом, криком дитина змагається досягти визнання в ній „соціяльної“ особи, охоронити свої права яко члена суспільства.
Здоров'я дитини залежить від міцного сну, який не порушувався-б зовнішніми причинами. Спочатку народження чуйність дитини не велика, але вже в кінці першого місяця дитина прокидається й не спить, коли в хаті ходять або голосно говорять.
В великих місцях діти більш нервові й не спокійні, нїж в селі. Шум міста з його раптовими різкими звуками і взагалі масою шуму впливають зле на організм дитини. Звичайно дитина зовнішнє може не виявляти поганого впливу шкідливих звуків, бо вона пристосовується до них. Але це тільки здається в силу нашої неуважности до виявлень її. Я спостерігав семи років дитину в дуже шумливій місцевости під час сну. Від кожного різкого й раптового звуку його тільце здрігувалося, чоло зморщувалося і воно починало щось ві сні бількотати. Інколи дитина раптом прокидалась, підводилась і знову безсило падала на ліжко.
Материнське почуття й досвід захищає дитину в малому віку від всяких несподіванок. Вони змагаються попередити дорослих від голосного шуму. Мати змінює навіть свій голос біля колиски дитини. Розмова з дитиною ведеться ніжно, ласково, м'ягко. Але надто багато є таких матірок, які позбавлені цього природнього відчуття, і гадають, що їх грубий і дзвінкий голос для того, щоб оглушувати дитину.
