Мене можуть запитати, а що від того їй станеться? Багато де чого шкодливого. Не будемо говорити, що нюх і смак попереджують людину від шкідливого живлення для її тіла. Скажемо лише про те, що чим грубіші органи почуття, тим грубіша й душа.
А грубішають органи почуття від того, що ми їх не удосконалюємо, і від того, що на виховання їх не звертаємо в дитинстві уваги. Нюх дитини розвивається дуже рано. По паху тіла своєї матері вона пізнає її. Немовлятко часто-густо не бере грудей чужої жінки, хоч буває й дуже голодним. Це говоре за те, що з пахом сполучаються й наші перші свідомі вчинки.
Діти підпадають своїм почуттям і в залежности від переживань роблять те або друге. Так, часом діти не хотять їсти тої або иншої страви і не тому, що вони вередують, як це здається батькам, а тому, що вони не можуть перебороти свого відчуття огиди до страви. Пригадайте, скільки ви пережили в дитинстві тяжких часів через те, що ви не могли перебороти цього почуття, і одночасно пригадайте ваші душевні переживання образи і душевної болі, коли вас примушузали перебороти це почуття.
Звичайно, треба відріжняти примхи і справжні почуття. Тут можливий один шлях — умовлювання дитини покуштувати, а коли це не допоможе, то краще залишити її. І чекати того часу, коли дитина сама переборить це почуття. Словом, дати волю природі, а вона, як завше, легенько, без особливих поразок виправить хибу в дитині; ви-ж тільки допомогайте їй в цьому.
Дотик. Перші розуміння про світ дитина отримує при рухові свого тіла і одночасно з рухом через дотик їдуть і приймання й розуміння властивости речей. Немовлятко несе до рота все, що захоплять його рученята. Рот у неї — це спочатку найчуйніший орган, яким вона визначає властивости тих речей, з якими вона може знайомитися безпосереднє.
З часом чуйність розвивається і роспросторюється на кінцевости тіла: ноги, руки. Особливо багато пізнає світу вона руками. Дитина все змагається обмацати ними, все пізнать через них.
І як не правдиві ті батьки або вихователі, які б'ють дитину за те, що вона своїми рученятами лізе всюди! Даремна річ, щоб ви не робили, а вона все таки буде ними пізнавати речі. Це спочатку найлегший засіб для людини. Але і для дорослої дотик має не менше значіння. Ми при оцінці речей беремо в руки або руками обмацуємо їх. Оскільки дотик відограє велику ролю в житті людини, видко хоч би з того, що для сліпих дотик замінює зір.
В данні часи при вихованні дитини особливу увагу звертають на розвиток дотику і через нього хотять зробити дитину чуйнішою й розвиненішою. На ньому будуються майже найбільше перших розумінь про світ і викликання інтересу до нього.
Есть ще у нас м'язове почуття. Дитина ламає, розбиває, рве, роскусює речі. Робить вона це не з злої волі, а тому, щоб взнати їх властивости. Звичайно часто-густо це стає від незручности дитини, — наприклад, коли невдалим рухом вона повалить ту або иншу річ, коли зачепить, розмахуючи руками, і розіб'є або розірве щось. В більшости-ж це іде від внутрішнього бажання дослідити, взнати ту або иншу річ.
