Дитина багато бігає, плигає, рве, ламає, ріже, рубає, бореться, плаває і т. ин. І все це сполучене з приємними переживаннями м'язового відчуття. І ми, дорослі, переживаємо те-ж саме, але ми вже звикли погоджувати свої вчинки з умовами оточення, доцільністю наших рухів при вчинках. Тому ми стриманіш. Дитина ще не навчилась цьому своїм досвідом, і вона не стримана в своїх рухах, діях і вчинках.
І чи буде доцільно нам заборонятн їй пізнавати світ? Звичайно, ні. Бо без власного досвіду вона не взнає й не пізнає світу.
Всі ми пережили дитинство, всі ми заважали дорослим спокійно жити своєю жвавістю, своєю цікавістю, своїм жагучим бажанням все перепробувати, все пережити. І ми повинні дати волю новій людині пережити дитинство. На це має природнє право кожна істота, а тим паче людина.
В рухові, в діяльности ми розвиваємо свої органи приймання. Через наші органи почуття входять в нашу душу ідеї, образи й розуміння про речі — це двері й вікна нашого розуму. І коли ви хочете, щоб не було темряви в душі дитини, в її розумі, не зачиняйте їх всякими погрозами, гриманням, карами. Хай світить через них сонце світу, хай проходить свіже повітря знаннів про речі, хай дитина дивиться і пізнає світ через відчинені органи почуття свого тіла! Робіть її зрячою. Сліпі не потрібні для нового життя.
Гра в дитинстві є той закон природи, якому підлягають всі істоти. Дитинство для того й дано нам, щоб граючись готувати себе до трудового життя. Цей закон природи примушує дитину витрачати енергію фізичну й духовну в приступних для неї формах, щоб удосконалити свою істоту. Гра є приємна діяльність, яка озброює тіло певними зручностями для боротьби за існування.
В розуміння гри входять ріжні види діяльности: труд, бавлення і праця взагалі.
Але що-ж власне треба назвати грою? Де хто гадає, що праця і гра не одне й те-ж. Тут ми говоримо лише про гру в дитинстві. Ми, дорослі, вкладуємо в гру зовсім инший зміст, ніж діти. Гра для нас є відпочинок. Для дитини гра є та-ж праця. І як праця зморює й знесилює дитину, так і гра.
Коли ми шукаємо гри після праці, то дитина грається тому, що другого виду діяльности вона не знає. Для неї гра це є витрата енергії, зусилля тіла і душі. Кожну гру вона вважає серьозною працею.
Придивіться до малої дитини: бавлючись, вона шиє, варить, пре, прасує, робить возика, стругає, забиває, підмітає, маже, ліпить, малює і т. инш. Робить все те, що ми, дорослі, вважаємо за працю. Ріжниця може лише в тому, що всю ту працю вона переводить з радістю, задоволенням, сміхом, приємністю, а ми як обовязок, а инколи як прокляття, як кару.
