Людина в своєму рості й розвитку підпадає поступовости. І дитинство для того в неї, щоб свої малі сили вона могла використати яко мога ширше і яко мога легше. Найлегший спосіб праці в дитинстві є гра. Її й потрібно використувати, щоб часом обернути в серьозну, але радісну, як гра в дитинстві, працю.
Гра, як ми вже зазначали, є форма діяльности, яка сполучена з витратою м'язевої сили, енергії. Бувають гри, які не потрібують цього. Фізична-ж праця завжди з'єднана з м'язевою діяльністю. Тому коли ми говоримо про працю, то розуміємо именно таку діяльність, де є витрата фізичної енергії м'язів. В цьому разі й гра також може бути серьозною працею. Все залежить, який вигляд надасть їй вихователь.
До цього часу труд взагалі обходили при вихованні. Лише дитина досягала 8 років, її змагалися батьки послати до школи в якій вся наука скупчувалася біля книжки. Дитина розглядалася як особа, що складається лише з одної частини — духовної. І от цей бік і змагалися пам'ятю розвивати.
Дитина не доцінювалася школою. Забувався цілком другий бік її природи — тілесний. Ніби всі наші приймання й відчуття не відогравали ніякої ролі в розвитку дитини. Ніби фізичний труд не мав ніякого відношення до її духовного розвитку. І так було до часів революції.
Нині ми бачимо, як держава всякими способами змагається заповнити цю хибу старої школи. Труд по школах став основою освіти, основою науки. Але одне — роспорядження влади, а друге — переконання й погляди батьків та вчителів. Тут панують все ті-ж старі погляди на труд, і тільки де-хто вже починає розуміти й оцінювати його значіння в вихованні дитини.
Взагалі-ж суспільство наше мало знає, що форми діяльности звязані з працею, обгострюють розум і роблять мислення точнішим, впливають на характер, розвиваючи розуміння законів, діючих в ній, і пошану до неї. Навіть розуміння краси втілюються дитиною сильніще при утворюванні форм. Цінність таких занятів, як теслярство, плетіння, будівництво, городництво, садівництво квітництво і т. ин., не попадало до школи, і її значіння для виховання принижувалося. Труд розцінювався лише з боку матеріального, і тому так нехтувався як батьками, так і вихователями.
Дослідуючи ручну працю та її вплив на дитину, побачили, що вона допомогає їй здобувати здібність міркування. А головне і цінне те в ній, що дитина працюючи привчається точно й справно поводитися з речами, вироблює в собі доцільні рухи, розвиває зручности й уміння поводитися з матерьялом своєї праці і знайомство з його властивостями.
Помічено, що діти, які пройшли трудову школу, різко відріжняються від дітей, що пройшли книжкову. На останніх книжкова наука поклала печатку тупости і непридатности. Вони можуть багато і складно говорить, але не уміють чесно, точно, енергійно й жваво діяти.
